Веселим людям на втіху!/У мирового

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Веселим людям на втіху!
Олександр Півень
У мирового
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Цей текст написаний ярижкою.
12. У мырового.

Попався колмыкъ на воровстви коней. Отъ полыція його заарештувала и прыставыла до мирового. А мыровый и пытае:

— Колмыкъ! Ты кобылку уворовавъ?

— Ни, я не кравъ и не бачила.

— То може ты тильке помогавъ, а хто другый укравъ?

— Не знаю! А я не кравъ, не бравъ и ничого не бачыла.

Дывытьця мыровый, що пры людяхъ винъ ничого не добьетьця, узявъ и повивъ колмыка у особливу кимнатку, та й пытае на самоти:

— Признайся, колмыкъ, ты кобылку уворовавъ?

— Якый кобылка? Такый рыжій?

— Да-да!

— Такый лысій?

— Вотъ-вотъ!

— Съ оброточкомъ?

— Такъ-такъ!

— Признатца, баринъ, какъ-бы хуже ни було!

— Ну, такъ ты хочъ скажы такъ, якъ заразъ мени на самоти сказавъ…

Входыть мыровый, сидае на свое мисто та й пытае упьять колмыка:

— Колмыкъ, ты кобылку уворовавъ?

— Якый кобылка?

— Рыжа та лыса… якъ ты мени отамъ казавъ…

— Ни, я не кравъ и ничого не казавъ! То може Манжыкъ укравъ, а я дома було, на кибитка сыдило и ничого не знаю.

Такъ мыровый ничого и не допытався.

А. Пивень.