Веселим людям на втіху!/Як циган коня крав та піймався

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Веселим людям на втіху!
Олександр Півень
Як циган коня крав та піймався
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Цей текст написаний ярижкою.
1. Якъ цыганъ коня кравъ та піймався.

Зализъ цыганъ до одного чоловика у двиръ, забравсь нышкомъ у повитку, тай й ставъ потыхеньку выводыть коня, колы на йего биду выйшовъ изъ хаты хазяинъ; побачывъ винъ, що цыганъ у двори хазяинуе, пидкравсь до його ззаду тай попавъ за петелькы. Пручавсь-пручавсь цыганъ, ажъ не вырветьця, — попався у добри рукы; отъ винъ и зачавъ просыть:

— Дядечку, голубчыку, пустить!

— Брешешъ гаспидськый сынъ, не пустю!

— Ой, дядьку-добродію, пустить, будтьте ласкови! Це я пошуткувавъ, а вы уже и за вспражкы прынялы!

— Колы ты пошуткувавъ, такъ и я зъ тобою пошуткую!

Якъ зачавъ йому той хазяинъ давать метелыци, якъ зачавъ надсажувать бебехивъ и въ спыну и въ ребра, такъ бидному цыганови и дыхать було важко! Порвавъ на йому усю одежу, обирвавъ на голови и на бороди усе волосся и вытягавъ його по усьому двору, якъ собаку. А дали, якъ уже добре и самъ заморывся, узявъ тай перекынувъ цыгана черезъ дошкы на улыцю. Черезъ времня побачыли разъ того цыгана кой-яки люде на базари та й сміютьця зъ його:

— А що, цыгане, чы добре тебе выучывъ той чоловикъ, якъ коней красты?

— Та хиба-жъ я кравъ? Я тильке пошуткувавъ, а винъ бачъ прынявъ за правду; якъ-бы я знавъ, шо винъ такый сердытый, такъ и у двиръ-бы до його не зайшовъ!

— А прызнайся, здорово винъ тебе одлупывъ?

— И, якъ тамъ здорово!

— Та бывъ цилисенькый день!

— И якый тамъ у Бога день! Тильке ось сонце сходе, — заразъ и заходе!..

— Та брешешъ, — не прызнаешся! Вытягавъ тебе, якъ собаку, по усьому двору!

— И якый тамъ двиръ! Корова ляже и хвоста не простягне!… Тутъ тильке тягне, тутъ и завертае!..

— Бывъ-бывъ тебе, волочывъ-волочывъ, та ще й черезъ дошкы кынувъ!

— Такъ щожъ! Мене понесли, якъ пана, а винъ побигъ, якъ собака!

А. Пивень.


Суспільне надбання

Цей твір знаходиться в суспільному надбанні в Україні та в США оскільки він був опублікований до 7 листопада 1917 року (за новим стилем) на території Російської імперії.


За винятком територій Великого князівства Фінляндського і Царства Польського, і не був опублікований на території Радянської України або інших держав протягом 30 днів після дати першої публікації. Не дивлячись на історичну спадкоємність, юридично Україна (СРСР), не є повним правонаслідувачем Російської імперії. Оскільки Російська імперія не була учасницею міжнародних угод в області авторського права, загальний міжнародний захист цього твору також не здійснюється.
Россия