Володар/Чому держава Дарія, що її здобув Олександер, не повстала проти наслідників Олександра по його смерти?

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володар (1976
Чому держава Дарія, що її здобув Олександер, не повстала проти наслідників Олександра по його смерти? (Ніккольо Макіявеллі), переклад — Михайло Островерха
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

IV.
ЧОМУ ДЕРЖАВА ДАРІЯ, ЩО ЇЇ ЗДОБУВ ОЛЕКСАНДЕР, НЕ ПОВСТАЛА ПРОТИ НАСЛІДНИКІВ ОЛЕКСАНДРА ПО ЙОГО СМЕРТИ?

Беручи під увагу труднощі, які існують при вдержанні новоздобутої держави, міг би дехто дивуватися, що коли Олександер великий, ставши в кількох роках володарем Азії і ледве встигши зайняти її, умер; коли б — здавалося б зовсім зрозумілим — в цій державі вибухло повстання, то наслідники Олександра все ж таки вдержали б її; інших труднощів у вдержанні її вони й не мали, як лише ті, що виринали між ними з причини їх амбіцій. На це відповідаю, що володарства, про які дійшла до нас память, правляться двома відмінними способами: або править ними абсолютний володар, якому, з його ласки й волі, піддані, як міністри, помагають рядити державою; або володар і барони, які займають ранґу міністрів не з ласки володаря, а з рації давности їх роду. Такі барони мають власні держави і підданих, які визнають їх за своїх панів і всі відчувають до них природну відданість. У державах, якими рядить володар і його піддані, володар мас більшу повагу, бо в усій його країні немає нікого вищого владою від нього. А як і слухають когось іншого, то лиш як міністра й урядовця, не виявляючи до нього особливої любови. Живими прикладами тих двох способів рядити є у наших часах султан і король Франції. Усією турецькою монархією рядить один пан, а всі інші його раби. Всю свою державу він поділив на санджаки, в які посилає усяких адміністраторів, яких зміняє, переносить, як йому сподобається. Король Франції навпаки, поставлений посеред великого числа панів, що походять зо старовинних родів, яких визнають і люблять їх піддані. Вони мають свої привілеї, яких король без небезпеки для себе не може в них забрати. Хто приглянеться одній і другій державі, той побачить, що турецьку державу важко здобути, але здобувши її, уже дуже легко втримати її. Причини труднощів у здобутті турецької держави є в тому, що можновладці тієї держави не можуть покликати займанця, а він не може сподіватися, що бунт тих, які стоять при кермі уряду улегшить йому його задум, — що виходить ясно з вище наведених розумувань. Бо всіх їх, як рабів і залежних, лиш із великими труднощами можна намовити до відступства; а коли б це й удалося, то мало з них хісна можна сподіватися; зі згаданих уже причин, не зуміють вони потягнути за собою народ. А тому, хто нападає на Туреччину, мусить знати, що зустріне її зєднаною, і більше мусить покладатися на свої власні сили, ніж на безладдя інших. Та коли вже хто поконає Туреччину і розібє її у полі так, що вона не зможе сформувати нове військо, тоді вже не має кого лякатися, крім родини володаря; коли її винищити, тоді вже нема кого лякатися, бо ніхто інший не має довіря у того народу. І як перед перемогою не міг переможець нічого від них сподіватися, так по перемозі не має чого їх лякатися. Зовсім навпаки діється у королівствах, які рядять собою так, як Франція, куди можеш легко увійти, прихиляючи до себе кількох баронів королівства, бо ж завсіди знайдуться невдоволені й такі, що бажають зміни. Із згаданих причин вони промостять тобі шлях до тієї держави, вони й улегшать тобі перемогу. Але як ти схочеш удержатися там, то натрапиш на безліч труднощів і від тих, що тобі помагали, і від тих, що ти їх покопав. Не вистачить тобі, що знищив рід князя, бо там лишаються можновладці, що стануть провідниками нових переворотів. А не маючи змоги ні вдоволити їх, ні знищити, ти при першій найближчій нагоді втратиш ту державу. Отож тепер, як розглянути характер правління Дарія, побачимо, що було воно подібне до правління турецького: тому Олександер найперше вдарив на нього силою і розбив його. Після тієї перемоги, коли Дарій погиб, тоді посідання його держави, з вище згаданих причин, було запевнене Олександрові. Коли б його наслідники були зєднані, то могли б і далі безжурно нею володіти, бо не було в ній інших заворушень крім тих, що викликали вони самі. А державами з таким ладом як Франція, не можна так спокійно володіти. В цім була причина частих повстань у Еспанії, Франції і Греції за римських часів, бо в цих державах було багато князівств. Римляни так довго були непевні щодо посідання цих країн, як довго тривала память про ті князівства. Щойно коли память про них загинула, тоді вони, при помочі сили й довготривалости влади, стали спокійними посідачами. А й пізніше, коли між князями прийшло до боротьби, тоді кожен міг привластити собі частину тих провінцій, у яких здобув повагу. Але тому, що в них рід їх давнього володаря вигас, то й не визнавали інших панів, як лише Римлян. Беручи все те під увагу, ніхто не здивується, що Олександер так легко затримав владу над Азійською державою та що інші мали стільки труднощів задержати здобуте: як Пир і багато інших. І це не було вислідом меншої чи більшої мужности переможця, лише відмінного ладу здобутої держави.

Шаблон:PD-US-no notice