Володар/Як треба рядити містами і володарствами, які заки були зайняті, жили своїми правами
< Володар
| ◀ Чому держава Дарія, що її здобув Олександер, не повстала проти наслідників Олександра по його смерти? | Володар пер.: Михайло Островерха Як треба рядити містами і володарствами, які заки були зайняті, жили своїми правами |
Про нові володарства, які треба здобувати власною зброєю і відвагою ▶ |
|
V.
ЯК ТРЕБА РЯДИТИ МІСТАМИ І ВОЛОДАРСТВАМИ, ЯКІ ЗАКИ БУЛИ ЗАЙНЯТІ, ЖИЛИ СВОЇМИ ПРАВАМИ
На те, щоб задержати здобуті держави, які звичні жити своїми правами й бути вільними, є три способи: перший — зруйнувати їх; другий — піти особисто там; залишити їм їх права, беручи з них данину і створюючи там уряд невеличкий числом, який вдержав би цей край приязним для тебе. А тому, що цей уряд декількох, що його створив володар, знає, що не встоїться без його приязни й сили, то робитиме все, щоб його удержати. Країну, звичну жити вільно, легше вдержати правлячи нею при посередництві її ж громадян, ніж іншим способом. Тут, для прикладу, маємо Спартанців і Римлян. Спартанці держали Атени і Теби, створивши там олігархічну державу, якою кермувало невеличке число обивателів, але, все таки втратили їх. Римляни ж, щоб удержати Капуу, Картагіну й Нуманцію, зруйнували їх і не втратили їх. Коли ж хотіли вдержати Грецію, майже таким способом, як її тримали Спартанці, роблючи її вільною і залишаючи їй права, то це не вдалося їм. Отож, щоб удержати цю провінцію, мусіли знищити багато міст. Бо й справді, щоб зайняті міста вдержати, нема певнішого способу, як зруйнувати їх. І хто стане паном міста, що звичне жити вільно, а не знищить його, той нехай жде, що воно знищить його. Завжди бо таке місто знайде оправдання, щоб повстати во імя вільности і старинного свого ладу, яких ні час, ні признані добродійства не дадуть ніколи забути. І чого б ви не робили, як не розєднували або не розкидали мешканців, то вони не забудуть ні про ту вільність, ні про той лад і при найближчій нагоді схотять їх відзискати. Як це зробила Піза, хоч стільки літ пройшло, коли вона дісталася у неволю Фльорентійців. Та коли міста чи провінції звичні жити під володарем, а його рід уже вигас; коли з одного боку вони привичні до послуху, а з другого, не маючи давнього володаря, не можуть погодитися вибрати нового зпоміж своїх громадян; коли не вміють жити вільними й не дуже спішаться хопитися за зброю, тоді без труднощів може князь прихилити їх до себе й забезпечитися щодо них. Але, в республиках більше життя, більше ненависти, більше бажання пімсти; і не покидає їх, ні не дає їм спокою память про давні вільности, так, що найкращий із цього вихід: знищити їх, або йти жити між них.