Воля (часопис)/1919/1/Частина 1/Інтервю з мінїстром закордонних справ п. Темницьким
| ◀ Інтервю з послом Славинським | Воля (часопис) Інтервю з мінїстром закордонних справ п. Темницьким |
Анґлійська преса про французьку політику в Одесі ▶ |
|
|
„Neue Freie Presse“ містить в 19684 числі велике інтервю з міністром закордонних справ України, п. Володимиром Темницьким, про сучасне положення на Україні.
Сучасне положення на Україні — каже міністер — дуже тяжке. Велика частина України занята большевицькими військами, а польська та румунська армія заняли східню Галичину. Їх наступ почався якраз в той момент, коли головний отаман Петлюра видав приказ загального наступу проти большевиків.
Для української армії немає слів похвали. Від листопада минулого року бореться вона з добре здисциплінованою та узброєною большевицькою армією. Коли большевицька навала тепер на залила цілої Европи, то це виключна заслуга українських військ. Україна у цій боротьбі обмежена своїми власними силами. Антанта не тільки не дала їй ніякої помочі, але й дозволяє, щоби наші сусіди безкарно нападали та займали наші землі.
Добре узброєні Антантою польскі війська, користуючись тим, що наші сили звязані на сході боротьбою з большевиками, заняли Львів та рушили далі в глиб східньої Галичини. Наші війська шість місяців боряться, мов льви. Зле одягнені, маючи мало амуніції, бо ми, відтяті від світа, не можемо ні звідки дістати воєнних припасів, боронять вони з геройським завзяттям своєї вічини. Хоч і є хвилеві неудачі, але ми свято переконані, що український народ, скорше чи пізнійше, скине з себе польське ярмо.
Подібна ситуація є на Україні. Там український народ повстав проти російської большевицької навали. Я підкреслюю слово „російської“, бо на Україні нема ніякого українського большевицького уряду, ніяких українських народних комісарів та ніякої української червоної армії. Головою ради „українських“ народних комісарів є Румун, Раковський, його товариші виключно Москалі, за винятком двох, трьох ренеґатів. Усі ґуберніяльні та повітові комісарі Москалі. Большевицька червона армія на Україні складається з китайських та латишських наємників, під командою російських офіцерів. Весь урядовий апарат на Україні є українському народові чужий та ворожий. Большевицький уряд грабує Україну що тільки захопить, вивозить в Москву. Така господарка большевиків викликала на Україні реакцію українського селянства, і почалось повстання. По ріжних місцях зорґанізувались доволі численні відділи повстанців, які ведуть успішно боротьбу з большевиками. В останніх часах між цими відділами вдалось установити контакт і вони оперують в цілковитій згоді і по певному пляну.
З увільненням Київа від большевиків почнеться на Україні орґанізаційна робота, яка вимагатиме сторонньої помочі. Без чужого промислу і без чужих капіталів ми цеі роботи не подолаємо. І ті народи Европи, які тепер подадуть нам помічну руку, можуть лічити потім на те, що український нарід запросить їх до помочі в будованню свойого господарського та економічного життя.
За останні 3-4 місяці анґлійська преса мало присвячувала своїх сторінок українській справі. Коли і з'являлися в ній більші статті, то це було переважно з польських рук і з польським освітленням справи.
Трохи більше уваги до нашої справи помічається з того часу, коли стала вияснюватись помилковість французького командування і дипльоматії в Одесі.
В „The Daily Telegraph“ уміщена досить велика стаття від власного кореспондента з Женеви під назвою: „Україна і большевики“.
Розповівши про сітуацію в той час на Україні, автор пояснює успіх большевиків тим, що природнє населення України дуже незадоволене французами.
Кореспондент висловлюється обережно про політику Французів і тих союзників взагалі, які були репрезентовані в Одесі.
Основні хиби цієї політики зводяться до таких точок:
1. Французи давали протекцію російським монархістам — „біженцям“ і отверто браталися з ними;
2. Вагалися визнати нову Республіку (Українську): автор порівнює в місці тактику большевиків, які цьому поширили проклямації про те, що вони будуть провадити чисту національну політику і прийшли відвоювати Україні всю теріторію аж по Сян;
3. Союзники вагалися і не посилали Українцям матеріялів для війни з большевиками на тій основі, що сі матеріяли могли бути направлені проти Поляків.
Вся стаття написана під впливом успіхів большевиків. Автор боїться як би большевизм не поширився далі і не захопив нових теріторій, і пропонує:
а. негайно зупинити війну між Українцями і Поляками;
б. Українцям збруєю і дати допомогу припасами;
в. увільнити з полону, узброїти і послати в Одесу Українців полонених в Італії, де їх є до 100 тис. чоловік,
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в усьому світі. Цей твір перебуває в суспільному надбанні в усьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1931 року і автор помер щонайменше 100 років тому. |