Воля (часопис)/1919/1/Частина 1/Інтервю з послом Славинським

◀ Становище на Україні

Воля (часопис) Інтервю з послом Славинським

Інтервю з мінїстром закордонних справ п. Темницьким ▶

Інтервю з послом Славинським.

Пражські „Národni Listy“ поміщають в одному з останніх чисел велике інтервю з головою Української Дипльоматичної Місії в Празі п. М. Славинським.

Співробітник згаданого часопису п. Здарськи у вступі до цього інтервю заявляє, що тепер, коли встановлюються гряниці Чехо-словацької Республіки, надзвичайно важною для Чехії річчу є, аби вона мала безпосередні гряниці з територіями в Росії. Таке сусідство є можливе тільки з Українською Республікою, з якою вже були навязані безпосередні зносини та через окупацію Галичини Поляками Румунами вони хвилево перервалися. Однак є надія, що мирова конференція, коли встановлятиме границі, піде на зустрїч чеським бажанням, які є однородними з стремліннями Українців.

Укладаючи наші відношення до України, треба памятити про те, що на Волині живе біля 100 тисяч чеських кольоністів, а до чеської республіки мають бути приєднані угорські Українці.

Проти їх приєднання зложив в березні 1910 р. голова української делеґації в Парижі. Сидоренко, голові мирової конференції Клємансо ноту протеста, звертаючи увагу на те, що 21. лютого 1919 р. зїзд делєґатів Угорської України в числі 100 висловився одноголосно за приєднання до Великої України.

Подавши коротко історію останніх подій на Україні від часів Центральної Ради, п. Здарски далі передає свою розмову з послом Славинським.

В розмові розглянуті такі питання: Яке є теперишнє положеннє на Україні? Яке відношення України до Антанти? Яке становище займе українська влада до справи відбудовання Росії? Як уложаться відношення України до Чехії?

У відповідь на ці питання посол Славінський заявляє, що положення на польському фронті погіршилось, бо Поляки кинули на цей фронт армію Галлера, а на поміч їм прийшли Румуни, які обсадили полудневну часть Східної Галичини. На большевицькому фронті бої ідуть для Українців дуже успішно. Поодиноким арміям і відділам повстанців удалося навязати зносини з Петлюрою, і вони оперують в повному контакті. Селяне засіяли майже усі поля (незасіяних 5%), бо бої відбуваються вздовж лінії залізних доріг і по містах. Українська армія терпить однак недостаток амуніції.

Порозуміння з Антантою старається осягнути українська делєґація в Парижі. Вона була принята Вільсоном та Клємансо. Однак до якогось порозуміння зараз трудно дійти, бо союзники не мають певного пляну відносно б. Росії, а плян вироблений свого часу в Одесі, не вдався. Українці домагаються признання незалежности України і помочі збруєю та амуніцією. Хліба та війська мають доволі. Директорія намагалася свого часу навязати зносини з французьким командуванням в Одесі, але з цього не вийшло нічого. Консуль Ено весь час піддержував Скоропадського проти Директорії. Врешті вийшла дуже неприємна річ, бо Пішон у відповідь на інтерпелянію у парляменті заявив, що п. Ено не має ніяких уповноважнень заступати французький уряд. Після цієї афери удалось вкінці навязати переговори. З боку французького командування поставлено було такі умови: 1). Усунення голови Директорії Винниченка, голови ради міністрів Чеховського та отамана Петлюри від головного командування, 2). контроля залізниць французьким командуванням, 3). контроля фінансів, 4). верховне командування переходить в руки Французів. 5). коли не хватає українських офіцерів — заступлення їх російськими з армії Денікіна, 6) український уряд повиннен звернутися до французького, визнати свої помилки, взяти участь в боротьбі з большевиками та просити о поміч в орґанізації армії.

Польсько-український конфлікт був французькими представниками знятий з програми переговорів.

За виконання цих пунктів французьке командування обіцяло „тайне“ визнання Директорії.

Щоби виказати добру волю, Директорія вибрала головою Петлюру та утворила новий кабінет з членів уміркованих партій, на чолі якого став Остапенко. Тоді французьке командування поставило нове домагання, жадаючи увільнення бувших міністрі в та політиків Скоропадського. На це Директорія згодитись не могла.

Тимчасом Київ заняли большевики. Чичерин звернувся до Директорії з пропозіціею союза проти Поляків та Антанти. Директорія цю пропозіцію відкинула і звернулась ще раз до французького командування, та заходи її не мали успіху.

Французьке командування почало окупувати південну Україну та утворило в Одесі русофільський уряд, на чолі якого став Андро, бувший ґуберніяльний староста за часів Скоропадського. Та внедовзі змушені були союзні війська покинути Одесу.

Що до Росії, то вона для України є одною великою руїною. Ідея федерації, якої носителями стали Скоропадський, Нїмці та большевики, через те була скомпромітована. Повна незалежність українського народу не перечить однак тому, щоби Україна увійшла в союз з сусідними народами, та Українці хотять починати цей союз з заходу, передовсім із славянськими державами. Посол Славинський певний в тому, що коли держави б. Австрії та Росії не утворять спільний союз, повстануть в Европі нові Балкани.

Першими із Славян утворили Чехи здоровий державний орґанізм і Українці хотять із ними першими навязати тісні політичні та господарські зносини.

Мостом поміж Чехією а Україною буде Угорська Україна і для цього нам Чехами треба мати спільні гряниці. Подібні стремлїня виказують теж Латиші, Литовці, Естонці та Білоруси. В цей союз можуть увійти теж Поляки, коли вони, розуміється, зуміють увільнитись від своїх імперіялістичних захватів.

В кінці посол Славінський додав. що недавній проєкт Василька, з'єднати Східну Галичину з Чехією, є тільки його (Василька) особистою думкою, бо східна Галичина тісно звязана своєю будучністю та своїми інтересами з Україною.

Ця робота перебуває в суспільному надбанні в усьому світі. Цей твір перебуває в суспільному надбанні в усьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1931 року і автор помер щонайменше 100 років тому.