Воля (часопис)/1919/1/Частина 1/Анґлійська преса про французьку політику в Одесі
| ◀ Інтервю з мінїстром закордонних справ п. Темницьким | Воля (часопис) Анґлійська преса про французьку політику в Одесі |
Польскі юнкери ▶ |
|
|
За останні 3-4 місяці анґлійська преса мало присвячувала своїх сторінок українській справі. Коли і з'являлися в ній більші статті, то це було переважно з польських рук і з польським освітленням справи.
Трохи більше уваги до нашої справи помічається з того часу, коли стала вияснюватись помилковість французького командування і дипльоматії в Одесі.
В „The Daily Telegraph“ уміщена досить велика стаття від власного кореспондента з Женеви під назвою: „Україна і большевики“.
Розповівши про сітуацію в той час на Україні, автор пояснює успіх большевиків тим, що природнє населення України дуже незадоволене французами.
Кореспондент висловлюється обережно про політику Французів і тих союзників взагалі, які були репрезентовані в Одесі.
Основні хиби цієї політики зводяться до таких точок:
1. Французи давали протекцію російським монархістам — „біженцям“ і отверто браталися з ними;
2. Вагалися визнати нову Республіку (Українську): автор порівнює в місці тактику большевиків, які цьому поширили проклямації про те, що вони будуть провадити чисту національну політику і прийшли відвоювати Україні всю теріторію аж по Сян;
3. Союзники вагалися і не посилали Українцям матеріялів для війни з большевиками на тій основі, що сі матеріяли могли бути направлені проти Поляків.
Вся стаття написана під впливом успіхів большевиків. Автор боїться як би большевизм не поширився далі і не захопив нових теріторій, і пропонує:
а. негайно зупинити війну між Українцями і Поляками;
б. Українцям збруєю і дати допомогу припасами;
в. увільнити з полону, узброїти і послати в Одесу Українців полонених в Італії, де їх є до 100 тис. чоловік,г. прислати на допомогу Україні те велике число Українців, які служать в канадійській і американській армії взагалі.
Коли цього не буде зроблено, то боротьба Українців проти большевиків буде безнадійна.
Вкінці автор каже, що большевизм, як сила, довго істнувати не буде; він має в собі елєменти надзвичайно скорого розпаду. Але коли в сучасній сітуації йому дозволений був успіх, то ні західні держави, ні мирова конференція не будуть здатні означити, який успіх матиме большевізм.
Також ясно підкреслюється деякі думки, що до помилковости французької політики в статті (з Міляну) в „The Daily Telegraph“.
Ця стаття є властиво переказом кореспонденції сіньора A. Cipolla до італійського часопису „Gazetta del Popolo“. Стаття містить в собі силу фактичного матеріялу, остільки детального, що нема ніякого сумніву в безпосередності вражінь автора.
Даються надзвичайно яскраві картини траги-комічного життя вищих кляс в Одесі під еґідою Французів, розповідаєтся про большевицькі пляни і їх звірства, переказуються цікаві подробиці і спостереження про Денікінську армію, яку автор зве своєрідною мішаниною офіцерів і приватних, одним з найбільше дивовижних продуктів російського хаосу (30. тис. офіцерів на 50 тис. жовнірів) і. т. п. —
„Французький експедиційний відділ мав надзвичайні труднощі з самого початку. Ці труднощі по части зявилися, дякуючи тому, що Франція вагалася визнати Українську Республіку і коли посилала свою експедицію, зложену з відділів Салоніцької армії, то це не було для боротьби з большевиками, але з метою обєднання всієї Росії — словом, французькі сили мали боротися за Велику Росію, а не за її окремі частини. Натурально Українці були незадоволені, і в результаті — Французька експедиція мусіла боротись і проти Українців і проти большовиків.“
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в усьому світі. Цей твір перебуває в суспільному надбанні в усьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1931 року і автор помер щонайменше 100 років тому. |