Воля (часопис)/1919/1/Частина 1/З наддніпрянської України

Воля (часопис)
З наддніпрянської України

З наддніпрянської України.

(Від власного кореспондента.)

Евакуація Київа українською владою була улаштована досить добре. З почтово-телєґрафного майна на центральній телєфонній стації залишилося тільки три апарати. Гроші було вивезено, як кажуть, до 11 міліярдів, рахуючи разом із золотом.

Большевики в'їхали в місто досить тихо. Першим в війшов Богульмінський полк. За ним появились селянські підводи з кулеметами, коло яких сиділо по два, три товариші. В першу чергу відчинено тюрми і випущено на волю до 800 каторжан, котрі розбились на окремі ватаги і почали тероризувати мирне населення. Діставши мандати від участкових „Ревкомів“, вони ходили з хати в хату, грабували або „реквізували“ по большевицькій термінольоґії майно, а більше заможних арештовували і кудись вели. Через деякий час арештованих находили мертвими на смітниках. Крім участкових революційних комітетів коло влади стали „Ісполком“ і „Черезвичайка“. Як в перших орґанізаціях, так і в останних засідають переважно Жиди від 16. до 25. років та московські матроси. На чолї „Черезвичайки“ стоїть Сорін. Його помічником є відомий бундовець Рафес.

Адміністративний апарат міністерств большевики заново набрали, принявши з початку до 40.000 інтеліґенції без всякої контролі. Кождий інтеліґент отримував по 2500 карбованців місячної платні, два фунти хліба і по пів фунта мяса в день за дуже дешеву ціну. Иншим мешканцям большевики навіть по карткам нічого не давали з їжи. Через се в місті ціни на все дуже піднялись. В початку травня напр. один фунт хліба коштував 15 карбованців, фунт мяса 12 карб., яйце 2 карб., один фунт масла 75 карб. Старі продовольчі картки були одібрані, а нові давалось тільки тим, кого большевицькі комісарі вважали благонадійним“.

В останні часи під впливом большевицької преси, почався перегляд списків, служащих в міністерствах. В ґазетах опубліковували імя і призвище схужащого, а кождий, хто хотів, мав право донести про його „неблагонадійність“.

В одній тілько інституції большевики не дуже то дбають про чистоту переконань служащих, це „Черезвичайка“. Там поруч із старими яарськими жандармами працюють і молоді шпики з ґетманської поліції. Але навіть серед большевиків ця інституція не користується популярністю. Після того, як вони розстріляли одного з командірів полків, красноармейці трохи не розгромили помешкання (готель Франсуа) „Чрезвичайки“. Спасли її тільки Китайці та Латиші.

Гарнізон Київа складається з 4. полків — жидівського, китайського, латишського і матроського. Жиди виконують обовязки комісарів в инших полках. Жидівський полк охораняє саме місто. Инші частини ходять на втихомирення околиць. А втихомирювати большевикам приходиться досить часто. Бо і в самому місті і на окраїнах його кілька разів повставало населення, або як большевицькі комісарі його звуть, „бєлоґвардєйская сволочь“. Не так давно, наприклад, в город в'їхало багато селянських підвод і росташувались на базарах. Але нічого не купували і не продавали. Через якийсь час з початку на однім, а потім і на других базарах почалося повстання. Затріщали кулемети. З надзвичайним зусиллям большевикам удалося задавити це повстання і вигнати селян з Київа. Причиною неудачі його був брак доброї орґанізації селянства і тісного звязку з місцевими київськими протибольшевицькими елєментами.

В останні часи на підмогу київському ґарнізонові прибув з Москви т. зв. „заґрадітєльний отряд“ в 2000 вояків. Його завданням є їздити по селах і відбирати у селян харчі.

Досить скрутно у большевиків було з грошевою справою. Вивезли вони на Україну кілька міліярдів паперу замість хліба, сала, та масла, що взяли з України. Але цього було за мало. Прийшлося їм добувати кошти контрибуціями., Перша контрибуція 200 міліонів була наложена на Київ. Але вдалося зібрати з початку тільки 10 міліонів. Тоді большевицький комісар Бубнов, загрозив розстрілом банковим діячам і ті зібрали ще 5-6 міліонів. Після цїлої низки репресій большевики до 5. травня ледви назбирали 40 міліонів карбованців. У весь час вони вимагали грошей тільки у банкирів та відомих богачів. В Київі таких вже лишилося мало. Більшості удалося перебратись до Одеси, а звідси за кордон. Підчас большевизму в Київі з'явилися нові багачі — це большевицькі комісари та спекулянти, котрі після відїзду Директорії з Київа, закупили по дешевим цінам силу продуктів, а потім продавали їх по високим цінам у Великоросію. Большевицький уряд про людське око бореться з хабарництвом комісарів. Так напр. недавно большевики розстріляли одного з комісарів, Рабіновича. Але це не перешкаджає брати хабарі тим самим, котрі розстрілюють. За дозвіл на виїзд з міста комісарі беруть від 500-1000 карб.

Вся українська преса, навіть на пів большевицька, задушена, Большевицькою інформацією заправляє так званий „Буп“ або „Бюро української печаті“. Кияне його розшифровують „брехня української печаті“. Ніхто не надає віри большевицьким реляціям „Бупа“. Залізнодорожне сполучення Київа з иншими містами майже не має. Через те дрова на березі Дніпра зараз коштують 3 тисяч карб. сажень, а з доставкою і 4 тисяч карб. Пробували ходити пароходи, але повстанцї-селяне раз у раз їх переловлювали.

Київ зі всіх боків оточений селянськими повстанцями. У весь час „фронт“ то наближається то віддалюється від Київа. Кілька разів навіть Боярка вже була в руках повстанців. А такій великій стації як Фастів і Казатин раз у раз переходить з рук одної до рук другої сторони.

Ця робота перебуває в суспільному надбанні в усьому світі.

Цей твір перебуває в суспільному надбанні в усьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1931 року і автор помер щонайменше 100 років тому.