Воля (часопис)/1919/1/Частина 1/Польські варварства

◀ Воєння ситуація на Україні

Воля (часопис) Польські варварства

Анґлїя бажає самостійної України ▶

Польські варварства

П. Карло Куре, механік з Відя, який служив на залізниці в Станіславові, приїхав зараз до Відня і таке роказує про польські жорстокости.

Українське правительство покінчило вже дня 31. травня евакуацію Станіславова і переїхало дня 1. червня до Чорткова. Сього самого дня о годині 3. після полудня показалися на вулицях Станіславова члени польської тайної орґанізації (головно бувші австрійські урядники і залізничники) з польськими з відзнаками на, руках. А що українське військо, одно відійшло з правительствома друге ізза недостачі амуніції само здемобілізувалося, Поляки начали своє панування.

П. Куре розповідає, що він бачив за час війни багато страшного, однак польські варварства не мають собі порівнання. П. Куре був дня 1. червня в шпиталі і був свідком, як польські заговірники били не тільки шпитальну прислугу, але навіть недужих і ранених. Шефа шпиталю, штабового лікаря Др. Маланюка, здеґрадовано на звичайного писаря. Ранених українських жовнірів, які прийшли з фронту, вбито. Українську мову прогнано з шпиталю. Шефом шпиталю став молоденький польський лікар. До шпиталю привезено українських селян з околиці Станіславова, яких польські жовніри важко поранили тільки за те, що вони просили не реквірувати їм всього, до з родними з голоду помруть. Один із цих селян з Тисьменичан мав 9 дір від куль в жолудку. Вагітну жінку одного з українських залізничників зблизька пострілено в ногу за те, що вона вийшла на вулицю без польської кокарди. Бідну женщину привезено до шпиталю, де їй відтято ногу, при чім вона серед страшного крику породила дитину.

Польські лєґіонери, які 3. червня вмаршерували до Станіславова, витягли з ліжка в шпиталю австрійсько-німецького поручника, недужого на тиф в пів до девятої вечером, а слідуючого ранку о годині пятій його розстріляли.

На залізничім двірці в Станіславові Поляки розстріляли двох кондукторів за те що вони служили для української держави. — В Дрогобичі вбито німецько-австрійських кондукторів, між ними кондуктора Мушіка з Відня. Українських інтеліґентів, які завчасу не втіки зі Станіславова, Поляки арештували і інтернували; найвизначнійших з них ростріляно. Щкода, що п. Куре не затямив їх імен.

Долю Українцїв подїляють також Жиди. На жидівські Зелені Свята Поляки витягли около 300 інтеліґентних Жидів з ліжок і касали їм цілий день замітати місто. Жидівські студенти мусіли в понеділок Зелених Свят чистити канали. Горе тому Жидові, що важить ся з „пейсами“ появитися на вулицї. Польська молодіж висмикує Жидам волосся з „пейс“ і обриває бороди.

6-го червня був в Станіславові ґен. Галлєр. Вже цілий тиждень Поляки біля Галича переплавляють армію Галлєра яка прямує до Зруча.

Польські жовнїри розказують, що армія Галлєра машерує на Київ і Одесу.

(Укр. Інф. Б.)

Ця робота перебуває в суспільному надбанні в усьому світі. Цей твір перебуває в суспільному надбанні в усьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1931 року і автор помер щонайменше 100 років тому.