Воля (часопис)/1921/2/2/Україна

Матеріал з Вікіджерел
< Воля (часопис)‎ | 1921‎ | 2‎ | 2
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Воля, Т. 2, Ч. 2 (1921 під ред. Віктор Піснячевський
Україна
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Видання: Відень: 1921.

УКРАЇНА

Крик наболівшої душі. Бувший голова всеукраїнського комітету допомоги пострадавшому від погромів еврейському населенню І. Драхлер звернувся в американській еврейській пресі з отвертим листом до еврейських землячеств Поділля в Америці від імени тої частини подільських Евреїв, що втікли від большевиків до Галичини, в которому зазначенно слідуюче : „Над еврейською осілістю на Поділлю несеться тепер дух руїни „червоного террору“. Десятки чрезвичайок з сотнями її аґентів дикунствують по містах та містечках. Більш 60% еврейського населення тих місцевостей зараховуються як буржуї та спекулянти і їх майно і дуже часто також їх життя віддаються на свавільство чрезвичайок. Тільки недавно Камянецька чрезвичайка розстріляла 19. січня 16 чоловік між ними більш відомих: Якова Вайнбойма, Мойше Гойхмана, Сруля Фельдмана та инших. До розстрілу призначений новий список 35 чоловік. Такі розстріли відбуваються в других повітових містах Поділля. Всі тюрми, арештні доми переповнені, десятки вже осуджені і на передодні осудження до каторги і ссилки в дальні російські ґубернії. Панує між еврейським населенням Поділля такий жах і страхіття, що втікають майже в одній сорочці, хто тільки може. Частина тікає до Румунії. Більша частина до Галичини. Вже тепер нараховує Східна Галичина більш 40 тисяч українських Евреїв-біженців. Кількість їх збільшується з кожним днем. Останні дні я одвідав кордонні містечка Східної Галичини, куди йде еміґраційна хвиля. За останні 6 років мені вже приходилось бачити еврейське горе, але картини нужди і муки, що я тепер бачив серед тих нещасних, опередили всі попередні.“

Арештовано і вивезено до Харкова відомого еврейсько-українського діяча Г. Я. Солодаря, котрий являється одним з орґанізаторів та керовників еврейської народньої партії „Їдіше Фолкспартей“ на Україні. Г. Я. Солодарю предявлено большевиками обвинувачування в активній співучасти в боротьбі за Українську Народню Республіку. Серед широких еврейських та українських громадських кол викликає велике занепокоєння дальнійша судьба заарештованого.

Становище еврейського населення України. Прибувші за останні часи Евреі-біженці з Київа, Бердичіва, Кам'янця-Подільського і т. д. малюють надзвичайно сумну картину становища еврейського населення України під большевицькою владою. Большевики своєю системою переведення в життя комунізму руйнують в першу чергу весь економичний добробут еврейського населення, котрий складався на протязі багатьох десятків років тяжкого труду і зараз безжалостно нищиться до щенту фанатиками комуністами. Єврейське населення України, котре в переважній більшости складається з торговельного та ремісничого, оказується завдяки безглуздої большевицької системи націоналізації торгівлі та ремісництва цілком викинутим за борт економичного життя, зараховується большевиками в масі його до людей без певних занятій, зводиться ними до концентраційних лаґерів і потім вивозиться цілими потягами в глиб Росії та Сибіру на всякого рода примусові роботи.“

Євреї-біженці з України, котрі масами тікають від большевицького пекла, передають, що не тільке ціле населення України, навіть самі большевики переконані, що на Україні не утримаються і що в недовгому часі прийдеться їм залишити Україну, де вони не мають ніякого ґрунту під собою. Серед Євреїв-біженців з України панує певність, що незабаром удасться звільнити Україну від большевицької окупації і що установиться там міцно влада незалежної Української Народньої Республіки, що являється єдиним можливим виходом та порятунком для всього населення України.

Подвойскій, який станув на чолі спеціяльно орґанізованого апарату для боротьби з селянським повстанням на Вкраїні, заявив співробітникові „Одесского Коммунара“, що „революційна влада рішила перестати церемонитися з анархичними виступами тих, що в селі переховують контрреволюцію, та вирвати її з корінням, не спиняючися перед ніякими заходами“.

У харьківських комуністів виринула думка, чи дійсно не краще очистити „тимчасово“ Україну, щоби всі партійні й військові сили сконцентрувати у Великоросії і таким робом „скріпити революції“ там, а потім рушити орґанізованим і пляновим походом на Україну.

В околиці Винниці большевиками спалено шість сел.

Демаркаційну лінію над Збручом пильнують тепер краще, ніж раніш. Причиною того стала велика сила втікачів. Досіль захоплено при переході кордону понад 400 осіб. Недавно розстріляно в Кам'янці-Под. 17. осіб, зловлених на кордоні та запідозрілих у шпіонажі.

„Почесна комуна“ є орґанізована большевиками над Чорним морем, з санаторій і дач, призначених для лікування й відпочину партійних (комуністичних) діячів.

Махно оголосив мобілізацію усіх здібних носити зброю на Катеринославщині й Херсонщині. Мобілізація йде під українськими національними гаслами й жовто-блакитним прапором.

Сквира. Кішінівська газета „Новое Слово“ повідомляє, що в Сквирі, на Київщині, селяне арештували мійський Виконавчий Комітет і всіх його членів розстріляли. Після цього селяне, оточивши місто шанцями, нікого до себе не пропускають.

Бірзула. Вздовш залізниці Бірзула—Гнівань посовуються відділи самочинно й панично демобілізувавших себе червоноармейців. По дорозі вони сполучуються з повстанськими відділами для спільних операцій проти большевиків.

Лозова. Козаки, сполучившись з загонами Антонова, продовжують енерґійний наступ проти совітських військ.

Харьків. Восьма й девята червоні дівізії, які вислано для порятунку Харькова, цілком відтяті від своєї операційної бази відділами Антонова. Антонов обійшов праве крило большевиків і цим паралізував їх наступ.

В Одесі помер бувший голова літературного Товариства, відомий своїми докладами на літературні, філозофські та громадські теми Г. Г. Лівшиць.

На ст. Деражні, яку захопив був на короткий час якийсь повстанчий загін, найдено силу відозв, підписаних „Головним Повстанським Комітетом Волині й Поділля“.

Амнестія повстанцям обіцяна з боку харьківського уряду, як що вони складуть зброю до 16-го квітня. „Рідн. Кр.“ пише, що повстанці, зі свого боку, оголосили амнестію комуністам, як що вони передадуть їм владу до 1-го травня.

Німецькі кольоністи на Херсонщині, які, після минулорічної крівавої росправи з ними, трималися здалека від повстанського руху й пильно виконували всі накази й розпорядження сов. влади про „разверстку“ — виведені з рівноваги реквізиціями й грабіжом з боку десятка установ — приєдналися до повстанців.

До Бірзули покликано 11-го березня ц. р. латишський баталіон для боротьби з повстанням. Того-ж дня повстанці відкрили по йому таку пальбу, що він мусив залишити місто. Повстанням керує старшина штабу У. Н. Р. — Василенко.

Поміж Знаменкою і Бірзулою розібраний залізничий шлях; вирито навіть шпали.

Суспільне надбання

Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах та Австрії.


  • Робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах, тому що вона опублікована до 1 січня 1925 року.
  • Термін дії авторських прав на цей твір в Австрії закінчився до 1 січня 2004 року, оскільки авторське право в Австрії закінчується 70 років після смерті автора.
  • Автор помер у 1933 році, тому ця робота є у суспільному надбанні у тих країнах, де авторське право діє на протязі життя автора плюс 80 років чи менше. Ця робота може бути у суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.