Воля (часопис)/1921/2/2/Україна
 |
|
 | ||
| Як допомогти й отримати допомогу під час війни |
| ◀ Дон, окраїни та єдина Росія | Воля, Т. 2, Ч. 2 під ред. Віктор Піснячевський Україна |
Польща ▶ |
|
— Крик наболівшої душі. Бувший голова всеукраїнського комітету допомоги пострадавшому від погромів еврейському населенню І. Драхлер звернувся в американській еврейській пресі з отвертим листом до еврейських землячеств Поділля в Америці від імени тої частини подільських Евреїв, що втікли від большевиків до Галичини, в которому зазначенно слідуюче : „Над еврейською осілістю на Поділлю несеться тепер дух руїни „червоного террору“. Десятки чрезвичайок з сотнями її аґентів дикунствують по містах та містечках. Більш 60% еврейського населення тих місцевостей зараховуються як буржуї та спекулянти і їх майно і дуже часто також їх життя віддаються на свавільство чрезвичайок. Тільки недавно Камянецька чрезвичайка розстріляла 19. січня 16 чоловік між ними більш відомих: Якова Вайнбойма, Мойше Гойхмана, Сруля Фельдмана та инших. До розстрілу призначений новий список 35 чоловік. Такі розстріли відбуваються в других повітових містах Поділля. Всі тюрми, арештні доми переповнені, десятки вже осуджені і на передодні осудження до каторги і ссилки в дальні російські ґубернії. Панує між еврейським населенням Поділля такий жах і страхіття, що втікають майже в одній сорочці, хто тільки може. Частина тікає до Румунії. Більша частина до Галичини. Вже тепер нараховує Східна Галичина більш 40 тисяч українських Евреїв-біженців. Кількість їх збільшується з кожним днем. Останні дні я одвідав кордонні містечка Східної Галичини, куди йде еміґраційна хвиля. За останні 6 років мені вже приходилось бачити еврейське горе, але картини нужди і муки, що я тепер бачив серед тих нещасних, опередили всі попередні.“
— Арештовано і вивезено до Харкова відомого еврейсько-українського діяча Г. Я. Солодаря, котрий являється одним з орґанізаторів та керовників еврейської народньої партії „Їдіше Фолкспартей“ на Україні. Г. Я. Солодарю предявлено большевиками обвинувачування в активній співучасти в боротьбі за Українську Народню Республіку. Серед широких еврейських та українських громадських кол викликає велике занепокоєння дальнійша судьба заарештованого.
— Становище еврейського населення України. Прибувші за останні часи Евреі-біженці з Київа, Бердичіва, Кам'янця-Подільського і т. д. малюють надзвичайно сумну картину становища еврейського населення України під большевицькою владою. Большевики своєю системою переведення в життя комунізму руйнують в першу чергу весь економичний добробут еврейського населення, котрий складався на протязі багатьох десятків років тяжкого труду і зараз безжалостно нищиться до щенту фанатиками комуністами. Єврейське населення України, котре в переважній більшости складається з торговельного та ремісничого, оказується завдяки безглуздої большевицької системи націоналізації торгівлі та ремісництва цілком викинутим за борт економичного життя, зараховується большевиками в масі його до людей без певних занятій, зводиться ними до концентраційних лаґерів і потім вивозиться цілими потягами в глиб Росії та Сибіру на всякого рода примусові роботи.“
— Євреї-біженці з України, котрі масами тікають від большевицького пекла, передають, що не тільке ціле населення України, навіть самі большевики переконані, що на Україні не утримаються і що в недовгому часі прийдеться їм залишити Україну, де вони не мають ніякого ґрунту під собою. Серед Євреїв-біженців з України панує певність, що незабаром удасться звільнити Україну від большевицької окупації і що установиться там міцно влада незалежної Української Народньої Республіки, що являється єдиним можливим виходом та порятунком для всього населення України.
— Подвойскій, який станув на чолі спеціяльно орґанізованого апарату для боротьби з селянським повстанням на Вкраїні, заявив співробітникові „Одесского Коммунара“, що „революційна влада рішила перестати церемонитися з анархичними виступами тих, що в селі переховують контрреволюцію, та вирвати її з корінням, не спиняючися перед ніякими заходами“.
— У харьківських комуністів виринула думка, чи дійсно не краще очистити „тимчасово“ Україну, щоби всі партійні й військові сили сконцентрувати у Великоросії і таким робом „скріпити революції“ там, а потім рушити орґанізованим і пляновим походом на Україну.
— В околиці Винниці большевиками спалено шість сел.
— Демаркаційну лінію над Збручом пильнують тепер краще, ніж раніш. Причиною того стала велика сила втікачів. Досіль захоплено при переході кордону понад 400 осіб. Недавно розстріляно в Кам'янці-Под. 17. осіб, зловлених на кордоні та запідозрілих у шпіонажі.
— „Почесна комуна“ є орґанізована большевиками над Чорним морем, з санаторій і дач, призначених для лікування й відпочину партійних (комуністичних) діячів.
— Махно оголосив мобілізацію усіх здібних носити зброю на Катеринославщині й Херсонщині. Мобілізація йде під українськими національними гаслами й жовто-блакитним прапором.
— Сквира. Кішінівська газета „Новое Слово“ повідомляє, що в Сквирі, на Київщині, селяне арештували мійський Виконавчий Комітет і всіх його членів розстріляли. Після цього селяне, оточивши місто шанцями, нікого до себе не пропускають.
— Бірзула. Вздовш залізниці Бірзула—Гнівань посовуються відділи самочинно й панично демобілізувавших себе червоноармейців. По дорозі вони сполучуються з повстанськими відділами для спільних операцій проти большевиків.
— Лозова. Козаки, сполучившись з загонами Антонова, продовжують енерґійний наступ проти совітських військ.
— Харьків. Восьма й девята червоні дівізії, які вислано для порятунку Харькова, цілком відтяті від своєї операційної бази відділами Антонова. Антонов обійшов праве крило большевиків і цим паралізував їх наступ.
— В Одесі помер бувший голова літературного Товариства, відомий своїми докладами на літературні, філозофські та громадські теми Г. Г. Лівшиць.
— На ст. Деражні, яку захопив був на короткий час якийсь повстанчий загін, найдено силу відозв, підписаних „Головним Повстанським Комітетом Волині й Поділля“.
— Амнестія повстанцям обіцяна з боку харьківського уряду, як що вони складуть зброю до 16-го квітня. „Рідн. Кр.“ пише, що повстанці, зі свого боку, оголосили амнестію комуністам, як що вони передадуть їм владу до 1-го травня.— Німецькі кольоністи на Херсонщині, які, після минулорічної крівавої росправи з ними, трималися здалека від повстанського руху й пильно виконували всі накази й розпорядження сов. влади про „разверстку“ — виведені з рівноваги реквізиціями й грабіжом з боку десятка установ — приєдналися до повстанців.
— До Бірзули покликано 11-го березня ц. р. латишський баталіон для боротьби з повстанням. Того-ж дня повстанці відкрили по йому таку пальбу, що він мусив залишити місто. Повстанням керує старшина штабу У. Н. Р. — Василенко.
— Поміж Знаменкою і Бірзулою розібраний залізничий шлях; вирито навіть шпали.
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Австрії.
|