Всесвітна історія/III/3

Всесвітна історія. Том III
Йосиф Чайківський
Гуманїзм і ренесанс

• Цей текст написаний желехівкою.

Київ ; Ляйпціґ: Українська Накладня

§ 3.

Важнїйші гуманїсти. З кінцем середних віків розпочинає ся в Італїї великий лїтературно-артистичний рух, звістний в лїтературі під іменем гуманїзму, а в штуцї під іменем ренесансу. Цїлий сей рух, званий тако-ж відродженєм, відзначає ся зворотом до лїтератури і штуки старинного Риму і Грециї. Тогдїшні поети і артисти одушевляють ся творами старинних Римлян, студюють їх і старають ся наслїдувати. Коли-ж 1453. р. Турки здобули Царгород, богато грецких учених переносить ся до західної Европи, а з собою принесли богато творів грецкої лїтератури. Сильні італїйскі роди і держави суперничачи з собою попирають гуманїстичний і ренесансовий рух. Найскорше і найкрасше розвиває ся рух відродженя у Фльоренциї, яка довший час була осередком лїтературного і артистичного житя не лише Італїї але і Европи.

З поміж великих гуманїстів заслугують по увагу Петрарха (батько сонетів) Бокачйо (автор Декамерону) в Нїмеччинї Ульрих фон Гуттен, Еразм з Ротердаму автор славного твору „Похвала дурноти“ і Райхлїн, що побіч латини і греки, занимав ся студиями гебрейскої мови, в Анґлїї Тома Морус.

Рим осередком ренесансу. Рівночасно з великим розвойом гуманїстичних наук, дійшли до високого степеня розвою красні штуки. Як гуманїсти наслїдували твори давних римских писателїв і старали ся їх у всїм наслїдувати, так само артисти студювали твори грецкої і римскої штуки і наслїдували їх. Найперше розвивав ся ренесансовий рух у Фльоренциї, коли-ж на папскім престолї засїв Юлїй II. 1503.–1513. і покликав найвизначнїйших артистів до Риму, осередком ренетансового руху став Рим. Коли-сь пережили Атени найкрасшу свою артистичну добу за часів Перікля, в XVI. столїтю взнїс ся людский дух другий раз до такої висоти, лише з малою ріжницею. Підчас коли Греки відзначили ся передовсїм в архитектурі і різьбі, за часів ренесансу побіч різьби і архитектури доходить до найкрасшого розцьвіту малярство, яке переживало в сїм часї свою найкрасшу добу.

Архитектура за часїв ренесансу. Батьком ренесансового стилю був Филип Брунелєско, якому поручено викінчити зачату вже катедру у Фльоренциї. Фльорентийцї передаючи єму викінченє церкви казали „Ти маєш вибудувати нам сьвятиню велику як наша душа“. І не завели ся. Церква була розпочата в ґотицкім стилю. Брунелєско змінив давний плян і на перехрестю, де перетинають ся повздовжна і поперечна часть взнїс високу копулу, чим дав початок до нового ренесансового стилю.

Ренесансовий стиль не відзначає ся нїчим новим, а є в дїйсности зворотом до римских бань і до украшуваня фасад церквий і будинків грецкими стовпами. В церквах на перехрестю взносить ся з правила велика копула, однак копула не спочиває як в романьскім стиліо впрост на стїнах, але понад стїнами взносить ся звичайно осмигранне підвисшенє з вікнами, зване тамбором, а доперва на ним взносить ся висока баня. Ренесансовий стиль розвинув ся передовсїм в сьвіцких будівлях, головно в палатах. При будовах палат уживано часто стилю сїльского званого рустіка, який полягав на сим, що стїн будови не вирівнувано, але полишувано не вигладженими. Поверхи палат віддїлювано дуже точно красними ґзимсами, вікна роблено невеликі, закінчені в горі острим або округлим луком. З боків вікон ставлено стовпи, або пілястри в грецкім стилю. Подвіря роблено широкі, окружені ґалєриями окрашеними численними стовпами. В загалї підчас коли ґотик стремів в гору, ренесанс старав ся обняти як найширший простір.

Найславнїйшими будівничими в сїм часї були Донато Браманте, який працював довший час при будові найкрасшого ренесансового намятника, церкви сьв. Петра в Римі і побудував одну з найкрасших палат Канцелярию. (Церква сьв. Петра є одною з найбільших, виносить 188. метрів довжини, а 126. висоти). Лаврентий Бернїнї викінчив церкву сьв. Петра в Римі, додав з переду красну фасаду і замкнув площу перед церквою двома рядами кольосальних стовпів. По за Італїєю заслугують на увагу замок в Гайдельбергу, Бельведер в Празї, Ескоряль в Іспанїї, всї побудовані в ренесансовім стилю.

Різьба. Головною відзнакою різьби з часів ренесансу є цїлковите визволенє ся від архитектури. Підчас коли в часах романьского стилю різьба була лише декорацийною і служила лише для окраси архитектури, в часах ґотику починає визволювати ся з під сего впливу, а за часів ренесансу виступає зовсїм самостійно.

Найбільшими різьбярами в сїм часї були Лаврентий Ґгіберті (Lorenzo Ghiberti) від якого походять двері до сьвятинї у Фльоренциї. Над сим дїлом працював він 23 роки. Михаїл Ангел, найбільший різьбяр, сказав про них, „Моглиби сьміло бути дверми до раю“.

Найбільшим різьбярем з часів ренесансу був Михаїл Ангел Буонароті. Уродив ся коло Фльоренциї, жив довший час у Фльоренциї пізнїйше перенїс ся до Риму, де вирізьбив славну ґрупу „Пієта“ (Пречиста Дїва Мария держить на руках помершого Ісуса Христа). По якімсь часї повернув до Фльоренциї, де працював над великаньскою статуєю „Давид“, представляючу молодця з каменем в руцї в хвили, коли має кинути ся на свого ворога. Невдовзї по викінченю статуї Давида, покликав Михаїла Ангела папа Юлїй II. до Риму, де припоручив єму вирізьбити для себе в церкві сьв. Петра великий гробовець. Сю працю викінчив Михаїл доперва по 40 роках. Найкрасшою частию памятника є статуа Мойсея. Пророк держить в руцї 10 заповідий Божих і грізно глядить на жидів, що покланяють ся золотому бовванови.

Михаїл Ангел провадив якийсь час будову церкву сьв. Петра, був рівнож великим малярем, він окрасив стелю ватиканьскої каплицї, від него походить величезний образ представляючий страшний суд.

З пізнїйших різьбярів замітний Бенвенуто Целїнї (Benwenuto Cellini) автор німфи у Фонтенебльо. Єго найкрасша робота є золота сільничка, яка знаходить ся нинї у Відни.

Малярство дійшло за часів ренесансу до найвисшого степеня розвою. З поміж численних малярів заслугують на більшу увагу Лєонардо за (Вінці) Вінтші ур. у Фльоренциї 1452. р. З численних образів Лєонарда найкрасший Тайна вечера, намальований олїйними фарбами на стїнї монастиря в Медиолянї. Нинї сей образ знищений, а знаємо єго лише завдяки численним копіям. З поміж инших образів замітні сьвята Родина і портрет Мони-Лїзи.

Визначним малярем був Михаїл Ангел, але всїх перевисшив Рафаїл Санті з Урбіно (ур. 1483. р. ум. 1520). З поміж численних образів сего маляря займають перше місце Сикстиньска Мадонна, представляюча стоячу Пресьвяту Дїву, Мадонна в кріслї, Преображенє Господне і Сьв. Цецилїю. Рафаїл украсив своїми малюнками стїни саль Ватикану.

У Венециї виступають малярі Тициян, що вславив ся образом „Чиншовий гріш“ представляючим Ісуса Христа і Фарисея, Павло Веронесе і Корреґіо (Корредшо) артист в оперованю сьвітлом і тїнию. Єго найкрасший образ „Сьвята ніч“ преставляє уродини Ісуса Христа.

Рівнож поза Італїєю виступає велике число різьбярів і малярів. В Нїмеччинї різьбяр Петро Вішер і малярі Іван Гольбайн і Альбрехт Дірер, в Нїдерляндах малярі Рубенс, Ван Дик (Дайк), Рембранд і Руїздаль, а в Іспанїї Мурільо.