відсахнутися
|
|
Відса́хуватися, хуюся, єшся, сов. в. відсахну́тися, ну́ся, не́шся, гл. 1) Отшатываться, отшатнуться от кого, отстраниться. З острахом великим вона од його одсахнулась. МВ. (О. 1862. I. 90). 2) Оставить кого, отшатнуться от кого; отстать, отвязаться от кого. До батька не йду жалітись. Батько не мати, — відсахнувся. Г. Барв. 273. Одсахнувсь жінки й дитинки. Мнж. 187. Коли б мені його піймать да провчить, воно б тоді одсахнулося. ЗОЮР. I. 11.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28
Відсахну́тися, ну́ся, не́шся, гл. 1) Отшатнуться от кого, отстраниться. З острахом великим вона од його одсахнулась. МВ. (О. 1862. I. 90). 2) Оставить кого, отшатнуться от кого; отстать, отвязаться от кого. До батька не йду жалітись. Батько не мати, — відсахнувся. Г. Барв. 273. Одсахнувсь жінки й дитинки. Мнж. 187. Коли б мені його піймать да провчить, воно б тоді одсахнулося. ЗОЮР. I. 11.
- Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937
Відсахну́тися, ну́ся, не́шся, гл. 1) Отшатнуться отъ кого, отстраниться. З острахом великим вона од його одсахнулась. МВ. (О. 1862. I. 90). 2) Оставить кого, отшатнуться отъ кого; отстать, отвязаться отъ кого. До батька не йду жалітись. Батько не мати, — відсахнувся. Г. Барв. 273. Одсахнувсь жінки й дитинки. Мнж. 187. Коли б мені його піймать да провчить, воно б тоді одсахнулося. ЗОЮР. I. 11.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924