Сьміло браття, доки в силї!
Вітром човен поганя.
Жваво-ж, жваво проти хвилї,
Кого буря не спиня! Облягають небо хмари, Підняло ся все живе, Там, у млї, встають примари, Вихор стогне і реве.
Потемнїли видноколи,
Скрізь таке, хоч в очі стрель;
Здулись борви наче гори,
Зруйнували низку скель. Сьвіт не блимне як в могилї, Страшно прірва клекотить… Сьміло, браття, проти хвилї, Кого хвиля та гнїтить!
