Не жалкую, що звідав, що вихилив, — спив Самотужки свій келих — хотінь.
Що до мрій і надій, що їх в серці носив, Ти лишалась — холодна, мов — тінь.
Не жалкую, що ти не любила мене: Я кохання не вартий твого.
У розлуці кохання моє запальне Хай катує мене одного.
Що ходив — навпросте́ць, що життя — ізгуби́в, — Я не відаю з того жалю́…
Мій відча́й і мій бі́ль — Що я ма́ло любив!.. Що тебе́ — безнаді́йно — люблю!..
