Вільна Україна/Народностям України

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Народностям України (1918
М. Грушевський
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Цей текст написаний желехівкою.


Народностям України.

Ми домагаємо ся державного права для українського народу в федерації народів Росії, широкої автономії України в її етноґрафичних межах, повноти політичного, культурного і національного українського жити. Але все се не мас бути, не повинно бути, і не буде погрозою для инших народностей, які мешкають на Українї! Ми добуваємо державне право для української землі не для того, щоб панувати над національними меньшостями країни. Ми домагаємо ся для неї широкої автономії не для того, щоб тільки для себе використовувати її права. Повнота національного житя, котрої ми добиваємо ся для українського народу, не повинна затопляти инших народностей і обмежувати їх змагання до свобідного розвитку своєї культурної і національної стихії.

Нї трохи! Ми не на те цілими поколіннями бороли ся і страждали за права нашого народу, щоб з хвилею, коли його права будуть здобуті, поставити иньшу мету — приборкуваннє слабших народностей і пану ванне над національними меньшостямл великої Української землі. Ми не на те доводили права кожної народности на її національне само означен нє, незалежно від її „зрілости чи недозрілости“, історичности чи неісторичности, культурних заслуг, великих чи малих розмірів, аби тепер відмовляти якій небудь народности сього права на котрій небудь з сих підстав. Ми не на те виступали проти „національного еросу“, проти роздування національного шовінизму, проти принціпу, що для національного успіху все дозволено, —- щоб тепер самим ступити на сю дорогу.

Ми не візьмем прикладу з Угрів, котрі виступали перед Европою лицарями вільности, а у себе в Угорщині, добувши для неї державне право, завязали в неключиму неволю веї инші народности. Ми не підемо слїдами Поляків, які писали на своїм прапорі „за нашу і вашу вільність!“ а сю вільність скрізь де тільки забирали перевагу, звертали против слабійших: против Українців в Галичині, проти Жидів у королівстві. Ми не будемо лицемірно називати своїми духовими вождями великих одшедших борців за національну рівноправність і свободу і заразом — обмежувати сю рівноправність і свободу нашим сміло в сей рішучий момент, сотворять на будуче міцний духовний, сердечний звязок між українськіш народом і собою. Ті що будуть тримати ся оддалїк або ворожо, не можуть, розумієть ся, претендувати на особливо теплі почутя і з української сторони. Але правова сторона мусить бути витримана незалежно від симпатій і антипатій.

Право національних меншостей буде забезпечене!

Білоруси там де вони живуть в меньшости на українській території — наші найблизші брати, товариші нашої вікової недолі і боротьби за національне жить, Великороси — походженнєм чи вихованнєм, Поляки, котрі захочуть заховувати свою польську культуру, Жиди — найчисленнїша з неукраїнських народностей України, яка з сього становища має право на нашу особливу увагу, Чехи, Молдовани, Мусульмани, й инші народности, повинні дістати — і я певен, дістануть пропорціоцальне представництво в наших автономних органах.

Мова їх буде прийнята в зносинах з урядами і орґанами самоуправи в тих округах, де сї народности становлять певний національний мінімум. Українська шкільна рада, певно, подбав про те, щоб у сих місцевостях, і взагалі, де буде відповідне число учеників тої чи иншої народности, вони мали змогу вчити ся на своїй рідній мові. Всі сї національні чи релігійні їрупи матимуть право закладати свої культурні і релігійні товариства і установи і діставати для них підмоги з автономного скарбу України, і т. ин. Все се в загальних рисах намітить комітет для вироблення автономного статуту України, орґанїзований по діректнвам З'їзду, з участю представників всіх головнїйших народностей України в найблизшім часі. Українському громадянству, до того часу особливо, належить пильно вистерігати ся всього, що розминаєть ся з прінціпом права не українських народностей країни, всього що може затрівожити їх що до дальшого становища на Українії, що до повноправности і рівноправностї, культурних і національних прав і їх пошановання з української сторони.

Всякі прояви українського шовінизму, виключности, нетолєранції супроти инших народностей не симпатичні й небажані взагалі коли б то не було. Тепер же, в нинішніх обставинах, коли так треба такту і розваги, поразуміння і солідарності! для осягнення великої мети, — вони недопустимі зовсім. їх треба попросту признати національним злочинством і виступати проти них з усею рішучістю.

Вільна Україна. Орнамент №3.png