Вільна Україна/По зїздї

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
По зїздї (1918
М. Грушевський
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Цей текст написаний желехівкою.


По зїздї.

Від закінчення зїзду проминуло кілька днів. Можна зібрати вражіння й поділити ся гадками з приводу його.

Скільки я міг вияснити собі з тих голосів, які довело ся переслухати за сї дні, загальне вражіннє від зїзду зістало ся втішне. Зїзд був людяний, представляв собою велику сїть орґанїзацій, що обхоплювала собою переважну частину нашої території. Він вивів на видовище масу нових людей, з ріжних українських верств: представників селянства, салдатіт, робітників і невважаючи на все намітив дуже однодушно основні лінії української політичної тактики, не кажучи про політичну плятформу. Не без того, щоби деякі промовці не впадали часами в мітінґовий тон, виливаючи те, що наболіло на сердцї, перед свідомим громадянством, котре вперше побачили перед собою в такій масі. За всім тим зїзд взагалі мав характер дуже діловитий, зробив за сї три днї дуже богато й посунув справу орґанізації значно наперед.

Сї втішні помічений стають іце втїшнїйшими, коли до того розважити ще обставини, за яких зїзд скликав ся. Вони зовсім не спріяли орґанізованости українського громадянства. Адже два з половинею роки Українці зіставали ся без преси. Вона почала відновляти ся тільки перед самим з'їздом, і через страшенну дезорганізацію друкарської та видавничої справи не встигла добре наладити ся й досі. Ніякої орґанїзації громадської опінії перевести не було змоги. Новозаснована Центральна Рада також до самого зїзду не встигла вийти з стадії власної орїанїзації і зайнята біжучими політичними справами, не могла уділити багато часу й уваги підготовчій праці для зїзду. Вона постарала ся тільки, за недостачею української преси, розіслати яко мога більше повідомлень на місця громадським і земським установам і всяким орґанїзаціям, про які мала відомости.

Двері зїзду були відкриті широко, і до них потекла справді густа лава нового елементу, серед котрого згубила ся стара ґвардія давнїйших українських орґанїзацій. Переважну більшість зїзду становив „новий чоловік“, який орґанізував ся в останніх роках, і ще більше — в останніх тижнях, без преси, без орґанїзованої аґітації, більш стихійно, під давніми рефлєксіями української літератури й публіцистики. І коли тим не меньше вся ся маса нового елементу пішла так однодушно й одностайно, свідомо й діловито— тут виявилася, за недостачею підготовки, вся сила великого орґанїзаційного інстикту і хисту нашого народу, його вікової політичної мудрости, котру недурно звеличав на з'їзді представник Тимчасового Правительства. Вона охорони та його істнуванне серед найтяжших обставин його передньої передньої історії. Вона ж поведе його до нового розвитку, розцвіту і щастя.

Орґанізовані українські ґрупи, що утворили Центральну Раду в тимчасовім складі мали ще те вдоволеннє, що переконали ся, наскільки та політична плятформа, яку вони виставили для даного моменту, відповіла вимогам і поглядам ширшого українського громадянства. Воно через своіх делегатів на зіздї ухвалило іх роботу і зіставило без змін основні підстави національної тактики визначені ними.

Зїзд отже зробив своє. Намітив головні лінії дальшої роботи. До неї тепер треба перейти. Загальні риси такої роботи на місцях зазначив я на зїздї і коротко повторю їх тут. Завданнєм найближших днів являеть ся орґанізація українських комітетів по селах і містечках, де їх ше нема, комітетів повітових так само, і о б єднай не їх в густу орґанізовану сіть по-ґуберську, обєднану ґуберськими українськими комітетами. Після переведення сеї роботи повітові й ґубереькі комітети повинні бути вибрані делегатами з місць по орґанізаційній схемі Центральної Ради, котра буде вироблена і оповіщена в близшім часі.

Паралельно з сим обеднаннєм і утвореннєм українських національних організацій повинен розвивати ся процес творення з їх ініціативи комітеті і теріторіяльних, зложених з представників не тільки українського громадянства, а й національних меньшостей. Такі теріторіяльні комітети чи організації могли б розвивати організаційну работу в контакті з иньшими місцевими ґрупами й установами (тими, розуміють ся, які б схотїли йти солідарно з Українцями) в усяких потрібних випадках: при орґанїзації виборів, при всяких політичних виступах, при полагодженню національних чи клясових загострень. Після орґанїзації на нових підставах орґанів міської й земської самоуправи такі мішані, теріторіяльні комітети можуть місцями фактично здавать ся зайвими, коли й ті орґани міські та земські будуть також обєднаннєм ріжних клясових і національних елементів в відповідній пропорції. Але далеко не скрізь вони будуть такі, а навіть і там, де нові міські й повітові ради будуть близько підходити своїм складом до тих міжнациональних комітетів, сї комітети мабуть й там не стають непотрібні зовсім. Як запасні ініціативні групи, або як реґулятори дїяльности тих місцевих й земських рад вони будуть варті того, щоб їх заховати й далі.

Ще одне поясненне.Я кажу про „повітові“ і „ґуберські“ орґанїзациї тільки приблизно. Наші повіти й їубернїї — се дуже припаддкові комбінациї, які часто не відповідають дійсним звязкам людности: розривають місця, звязані між собою ґеоґрфичними, економичними, комунїкацийними (дорожчими) звязками, а вяжуть до купи місцевости, які тягнуть зовсім до ріжних центрів. Тому українським й всяким міським орґанїзаціям не потрібно сліпо їх тримати ся, а треба йти за натуральними, реальними звязками. Коли частина повіту тягне не до свого повітового міста, а до якогось містечка, можна її відділити. Коли ґубериїя роспадаєть ся на зовсїм окремі райони — так само. Полудневі українські повіти Курщини, капризом правительства відділені від Чернигівщині й Харківщини, мабуть прилучать ся до тутешніх орґанізації, так само українські повіти Воронїжчини, то що. Чим природнїйше завяжуть ся сї райони, тим буде користнійше. Вони відкриють перед нами дійсний, реальний теріторіяльнпй подїл України.

Ся орїанїзація на місцях дасть підставу до орґанїзації краєвої котру признав потрібною, і то негайно, наш зїзд в інтересах координації всеї тої творчої работи, котрої вимагає від громадянства укріпленнє нового ладу і перебудова згідно з його принціпами форм і відносин місцевого устрою. Вона стоїть теж’ на черзі, вимагає великої уваги — але її переведеннє не можливе без орґанїзації місцевої.

Вільна Україна. Орнамент №4.png

Статі сї друковали ся в часописи „Нова Рада“ - Нр. 1—15, з 25 березня — 16 квітня.

Вільна Україна. Орнамент №4.png