Вільна Україна/Чи Україна тільки для українців?

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чи Україна тільки для українців? (1918
М. Грушевський
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Цей текст написаний желехівкою.


Чи Україна тільки для українцїв?

З ріжних сторін до мене звертають ся з трівожиими запитаннями, чи се за нашою згодою і відомістю вигодотують ся по ріжних місцях такі слова, що Україна тільки для Українців, а „кацапам“ звідси треба забиратись, що всякі посади на Украінї повинні тепер займати тільки Українці, а иньшим людям робить тут нічого. Сї розмови дуже неприємно вражають навіть дуже прихильних для українства людей, а деякі люде поступові, ідейні з не-Українцїв, які по своєму старали ся для краю, беруть собі такі розмови до серця і справді збирають ся з України перебирати ся до иньших сторін. Не маючи змоги окремо відповідати на такі запитання і заспокоювати затрівожених, я ще раз беру ся за перо, щоб сею дорогою відповісти з усею рішучістю — Нї!

Ні я, нї мої товариші, організовані Українці, не згоджували ся з такими поглядами, не мали ніяких таких гадок, навпаки — за- всїди проти них виступали, і виступатимуть, бо вони не згідні нї з нашими прінціпами, нї з інтересами України.

Ми думаємо як раз, що Україна не тільки для Українців, а для всіх, хто живе на Україні а живучи любить її, а люблячи хоче працювати для добра краю і його людности, служити їй, а не обирати, не експльоатувати для себе.

Всякий, хто водить ся такими поглядами, дорогий співгорожанин для нас, незалежно від того, хтоб він не був —Великорос, Жид, Поляк, Чех. А хто хоче тільки живити ся з праці народньої, бути паразітом, поїдателем солодких кусків — той нам не потрібен, без ріжницї, чи він не-Українець чи Українець. Виклики про „Україну для Українців“ відзивали ся не від нинішнього дня. Але вони походили від окремих людей, або від дрібних гуртків, які зіставали ся поза межами орґанїзованого поступового Українства. А орґанїзоване українське громадянства безоглядно заявляло ся против них.

Десять лїт тому назад наш визначнійіший письменник. В. Винниченко їдко висміяв сих людей, котрі навіть в українських тюрмах не хотіли терпіти кацапів і велїли їм забирати ся до Московщини. В сїй іронїї був глубокпй зміст. Поки Росія була вязницею народів, Україна зробила ся тісною камерою сеї вязницї, й її арестантн, збиті силоміць до купи, позбавлені свободи й ініціативи, не маючи виходу з свого неможливого становища, зривали серце на своїх товаришах, шукаючи між ними ще слабших, ще більш обділених долею. На сїм Грунті виростав шовінизм, антисемітизм, і всякі иньші викривлення громадської думки. Але в просторій хатї широкої автономії України, котру будуємо на міцних підвалинах російської революції, повинно знайти ся місце всім користним, активним робітникам, перейнятим бажаннями добра громадянству, без ріжницї їх національності!, партийних поглядів й ідеольоґії.

Ріжні вихватки, не згідні з сими нашими прінціпами, походять часом від людей, рознервованих пережитим українським лихолїтєм, нагінками правительства і неприхильністю російського і зросийщеного громадянства. Не хочу тим оправдувати їх, але все утаки добачаю в тім деякі „лагодячі обставини“ (смягчающія обстоятельства), коли маємо тут до діла з людьми які давній ще справді терпіли за своє українство. Але се мабуть буває дуже-дуже рідко. Скільки можу судити, далеко частїйше вихвачують ся з такими шовінистичнимигаслами люде, які дуже тихо сидїли підчас попередніх нагїнок на українство і стали виявляти незвичайу прудкість, тільки коли запахло в повітрі печеним.

Вони дійсно виявляють велику готовість спихати „кацапів“ і займати їх місця з „присвоєним содержанієм, отопленієм, освіщенієм“ й всїми иньшними онерами. Але ся готовість їх не викликає ніякого спочутя в кругах орґанїзованого українства!

Ми навпаки хочемо задержати на місцях всїх старих користних, ідейних робітників, щирих прихильників свободи і демократизму, готових приноровитись до потреб нового житя українського народу і цілої України. Коли ми виводимо свідомих Українців на провідні місця, то тільки для того власне, щоб дати но¬ вий напрям, нову орієнтацію дїяльности сих установ і орґанїзацій в умовах визволеного українського житя. Без усякої радости віддаємо ми на се діло наших товаришів, відриваючи від нашої орґанїзаційної роботи, і вони приймають сї доручення, не як добрий кусок, а як малоприємний обовязок перед даною хвилею.

Потреби української національної роботи — орґанїзаційної, літературної й політичної — такі великі тепер, що стараємо ся відставляти від неї як найменьше сил, і тому завеїгди готові зіставити кожне місце в руках людини нам созвучної, суголосної, що стоїть на ґрунтї інтересів краю й його людности, признання прав і потреб української більтиости, при забезпеченню прав меньшостей. Чим більше буде таких певних і суголосних, солідарних з нами людей з не-Украінцїв, тим лекше буде робота Украінців і тому вонп можуть їх тільки витати тут на Украіні.

Вільна Україна. Орнамент №2.png