Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729–1730 рр./19

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[74] 83.

Божіею милостію мы пресвѣтлѣйшіе и державнѣйшіе великіе государи» цари и великіе князи Іоаннъ Алексѣевичъ, Петръ Алексѣевичъ всея Великія и Малія и Бѣлія Россій самодержцы пожаловалы сеняцкого сотника Леонтія Василіева, велѣли ему дат сію нашу великих государей нашего царского величества жалованную грамоту въ Сенчанскомъ уезде на село Скоробогатки, а въ немъ тяглихъ людей двенадцат дворовъ, и на купленые ево грунты ниженаписанные; для того въ нинѣшнемъ 203 году ген-варя въ 5 д., былъ челомъ намъ великимъ государемъ нашему царскому величеству онъ Леонтей: въ прошлих де годѣхъ служилъ онъ Леонтей отцу нашему великихъ государей блаженнія памяти великому государю, царю и великому князю Алексѣю Михайловичу всея Великія и Малія и Бѣлія Россіи самодержцу, и брату нашему блаженія ж памяти великому государю, царю и великому князю Федору Алексѣевичу, всея Великія и Малія и Бѣлія Россій самодержцу, и намъ великимъ государемъ нашему царскому величеству служит многые годи со всякимъ усердіемъ, и за тѣ де ево служби по нашему великих государей, нашего царского величества указу, подданной нашъ войска Запорожского обоихъ сторонъ Днепра, гетманъ Іванъ Степановичъ Мазепа утвердилъ ему Леонтію листомъ своймъ в наших царского величества Малороссійских городѣхъ вишеписанное село, и покупные грунты, и луга, и пахотные поля, а нашей де великих государей нашего царского величества жалованной грамоты во укрѣпленью и утвержденью того ему не дано, и чтоб мы великіе государи наше царское величество пожаловали ево Леонтыя, велѣлы ему на то вышеписанное село и всякіе угодія дат нашу царского [746] величества жалованную грамоту. А въ листу подданого нашего войска Запорожского обойхъ сторонъ Днепра гетмана Івана Степановича Мазепы, кдков онъ Леонтей обявилъ въ приказе Малія Россій написанно: декабря 11 дня 1694 году по нашему великих государей нашего царского величества указу, смотря онъ гетманъ на знатные въ войску Запорожскомъ службы сенецкого сотника Леонтыя Василиева далъ ему село Скоробогатки въ Сенчанскомъ уезде, въ которомъ всѣхъ тяглих людей обрѣтаетца двенатцат дворов, да ему жъ подтвердилъ листомъ своймъ купленые ево грунты; одинъ лугъ з добровою, с сѣножатми и пахотнимъ полемъ, прозываемымъ Олеш-новским въ верхъ рѣчки Бодакви; а другой прозываемой Баран Кругликов-ский, тамъже стоящій съ сѣножатми и полемъ пахотнимъ; и чтоб въ держаній того, и во владѣній тяглихъ людей и грунтовъ, луговъ и всяких угодей, нихто изъ старшины и черны не имѣлъ никакой чинити перепони; скоро-богатцы (: опрочъ Козаковъ тамошныхъ:) чтоб ему належащее послушаніе отдавали. И мы пресвѣтлѣйшіе и державнѣйшіе великіе государи, цари и великіе князи) Іоаннъ Алексѣевичъ, Петръ Алексѣевичъ всея Великія и Малія и Бѣлія Россій самодержцы наше царское величество, слушавъ того ево Леонтыева челобытя и подданного нашего войска Запорожского обойхъ сторонъ Днепра гетмана Івана Степановича листа, пожаловалы ево Леонтыя-за ево верные и радѣтелные службы отцу нашему великих государей, блаженнія памяти великому государю, царю и великому князю Алексѣю Михайловичу всея Великія, и Малія, и Бѣлія Россій самодержцу, и брату нашему блаженнія жъ памяти великому государю, царю и великому князю Феодору Алексѣевичу всея Великія и Малія и Бѣлія Россій самодержцу, и намъ великимъ государемъ, нашему царскому величеству, велѣли ему тѣмъ вышеписан-нымъ селомъ с посполитими людми, которыхъ в томъ селѣ двенатцат дворовъ, и купленими грунтами и всѣми вышеписанними угодій владѣть, буде которые тяглые люды из давних лѣтъ въ войсковой росписи не написаны и на нашей царского величества службѣ въ походѣхъ нигдѣ не были, послушаніе и повинност отбѣрат, а с купленныхъ Грунтовъ и с вышеписанныхъ угодей пожитки употреблят, на что и сыю [75] нашу великих государей нашего царского величества жалованную грамоту дат ему укаэалы на памят наслѣдникомъ ево. А казаки въ том вышепомянутомъ селѣ живущіе, въ войсковомъ съписке обрѣтающыяся имѣют быти при свойхъ волиостях ненарушимо. И то мы великіе государи наше царское величество сылою сей нашей царского величества жалованной грамоты и ему Леонтію и наслѣдникомъ ево укрипляемъ и утвержаемъ, потому что онъ ту нашу царского величества милость и жалованье получилъ эа своя вѣрніе и знатные къ намъ великимъ государемъ къ нашему царскому величеству службы, чтоб впред смотря на тѣ ево службы и вѣрное радѣные наслѣдники роду ево такъ намъ великимъ государемъ нашему царскому величеству, и нашимъ государскимъ наслѣдникомъ служилы. А для вящаго утверження нашей царского величества милости сыю нашу великих государей нашего царского величества жалованную грамоту утвердит нашею царского величества печатью повелѣлы. Писана ся найде царского величества жалованная грамота въ нашемъ царствующемъ велицемъ градѣ Москвѣ лѣта от созданія мира 7203 мѣсяца декабря 23го дня, государствованія нашего 13 году.

У подлинной подписано: Великихъ государей ихъ царского величества дякъ Василей Бобининъ.

На сей копйѣ товарищъ полъку Дубенского значковий Семенъ Леонътивъ руку приложилъ.

Сводилъ подлинними полковий писар Савіцкий.


Суспільне надбання

Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах та Україні.


  • Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах, тому що вона була вперше опублікована в Україні і станом на 1 січня 1996 (дата URAA) перебувала у суспільному надбанні в Україні
  • Термін дії авторських прав на цей твір в Україні закінчився до 1 січня 2001 року, коли почала діяти нова редакція закону України про авторські й суміжні права, що збільшила термін дії копірайту з 50 до 70 років.
  • Автор помер у 1939 році, тому ця робота є у суспільному надбанні у тих країнах, де авторське право діє на протязі життя автора плюс 80 років чи менше. Ця робота може бути у суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.