Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729–1730 рр./35

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[90] Копія.

С подлинъной монаршой грамоты (3).

Божіею милостію мы пресвѣтлѣйшіе и державънѣйшіе великіе государи, цари и великіе князи Іоанъ Алексѣевичъ, Петръ Алексѣевичъ и великая государиня благовѣръная царевна и великая княжна Софія Алексѣевна, въсея Великія и Малія и Бѣлія Россій самодержци пожаловали города Лубень Мгарского Преображенского монастиря ігумена Іпатія зъ братею и кто въпред по немъ ініе ігумени и братія будутъ, повелѣли имъ дати сію нашу великихъ государей нашего царского величечества милостивую жалованъную грамоту въ потверженіе прежнихъ жалованнихъ грамотъ отца нашего государева блаженній и вѣчнодостойнія памяти великого государя, царя и великого князя Алексѣя Михайловича всея Великія и Малія и Бѣлія Россій самодержца на монастирскіе ихъ вотъчини, на села, и на деревни, и на мелници, и на озера, и на сенъніе покоси, и на леса и на всякіе угодія. Потомъ въ нынишнемъ во 197 году были челомъ намъ великимъ государемъ, нашему царскому величеству, онъ ѣишепомянутій игуменъ з братією, чтоб кы великіе государѣ, наше царское величество пожаловали ихъ, повелѣли на монастирскіе ихъ вотчини и на села, и jia деревни, и на мелници, и на сенніе покоси, и на леса и на земъли, и на рибніе ловли и на въсякіе угодіа, дат сію нашу царского величества милостивую жалованную грамоту въ потверженіе прежнихъ отца нашего государева блаженнія и вѣчнодостсйнія памяти великого государя его царского величества жалованнихъ грамотъ, аж грамота отца нашего государева блаженнія и вѣчнодостойнія памяти великого государя его царского величества, какови дани въ той монастиръ ігумену Виктору зъ братією въ прошлихъ во 166-мъ и во 168-мъ годовъ написано, велено имъ монастирскими маетностями, которіе въ тот ихъ Мгарской Преображенской монастиръ даны от великихъ князей рускихъ, и от княгины [906] Ірини Вишневецкой, и сина ея Еремѣя Михайла Корибута Вишневецкого, и от Богдана Хмелницкого по привиліамъ и въладѣютъ і въновъ монастирского строенія на мелницу съ ступами и со въсѣмъ мелничнимъ строеніемъ под деревнею Волчкомъ на речке Сулѣ и доходи въсякіе на монастирское строеніе ѵпотребляти по прежнему, буде спору и челобитя ни от кого не будет, а привілій княгины Ирини Могилянки Михайловой, и мужа ей князя Михайла, и сина ей Еремія Вишъневецкихъ написано: дали къ тому монастиру от Олшанки рѣчки двѣ мелници верхнюю и нижню со крестяни на той же земли живущими да грунтъ от Олшанки рѣчки вдлину до другой рѣчки Мгара с обойми рѣчками и з берегами, а въширину от Ложечиной луки с лѣсомъ и со въсѣю околичностю тоей луки до Сули реки. А до пахаря хлѣба тот £рунътъ велми тѣсній, и волно монастирю пахати хлѣбъ и сѣна косити до самія Удая реки, потому что Удай река недалеко того грунта идет и что потому монастирю на строеніе и разъширеніе хвали божой надобно и прияно; а ныне тот грунтъ со въсею околичъностю и со въсѣми угодій и пожитки себѣ имѣти могли. А въ уневерсале подда-ного нашего войска Запорозского обоихъ сторонъ Днепра гетмана Івана Стефановича Мазепи, прошлого 195-го году написано: велено въсей старшинѣ и черни, а імянъно полковнику лувенскому и полковой старшинѣ, сотникомъ, атаманомъ, и всему того полку товариству, а особо монастирю преображенія господня Мгарскому Дубенскому, імѣя онъ гетманъ попеченіе, чтоб въ томъ монастиру къ хвалѣ божій раэширеніе было, отдает въ тот монастиръ село Вязовок с приналежностъми, село Олшанъку с верхнею и с ниж-нею мелницами, луки прозиваемія Борнадимъскіе с лѣсомъ поддворомъ занятимъ, і села Луки, Хицы, Мгар и Пески названнія, какъ въ себѣ имѣютъся, повелѣвает пречестному отцу ігумену Іпатію монастиря Преображенского и по немъ игуменамъ и всѣмъ тамошнимъ пребивающимъ інокомъ для веег-дашънихъ монастирскихъ росходовъ тѣми селами, мелъницами и въсѣми к тому монастирю принадлежащими грунътами въладѣты и всякіе с нихъ доходи имати. И чтоб въ тѣхъ вишъшеімянованънихъ пожиткахъ ни единого ни от кого никакова насилія не имѣли. А войтомъ со крестяни вишъреченъ-нихъ селъ, чтоб без препони належащое тому монастирю отдавать послушаніе. Да они ж де ігуменъ Іпатій зъ братьею къ тому вишепомянутому Мгарскому монастиру въладѣютъ купленними вотчинами и мелницами, и сенъними покоси, и земълею, и леей, и рибними ловли на рѣчке Булатце, купленънимъ дворомъ с мелницею и земълею, а на той земъли селцомъ Тернами, и озерами с рибними ловъли; да на реки Сулѣ под горою Лисою двема мелница«ш купленними ж; да под городомъ Лубнями двема ж купленними мелни-цамы; да въ селцѣ Мгарѣ трема мелницами монастирскими, построениями; да въ селцѣ Пескахъ купленнимъ скотскимъ дворомъ и земълею пахатною н сенъними покоси; де селцѣ Тишъкахъ трема купленними ж мелницами на реки Удай исъ лесами купленними, да въкладними лесами жъ, [91] і сен-ними покоси, и земълею пахатною; да въ Лукомъскомъ уезъде рибними ловлями, красними озерами данъними и купленними; да на рѣчке Слѣпороде въкладнимъ монастиремъ архистратиха Михайла Красногорскимъ от князей Вишъневецкихъ, земълею и сенними покоси исъ лѣсами данъними, на той речке двемя мелницами; да въвѣрхъ по той рѣчки въ селѣ Воронинцахъ земълею, и сенними покоси, и лесами купленними; да въ городе Лубняхъ купленнимъ двѣма дворами исъ хоромънимъ строениемъ, и съ пивъними поварнями, и с солодовънями и с винокурнею; да въ Полтавъскомъ уезъде под городомъ Будищами за рекою Ворскломъ лѣсомъ прозиваемимъ Ковъжижею съ сенъними покосы, и рибними ловълями, и з дворцомъ, купленъними и записани въ городе Полтаве; да въ Шишацкомъ же уезъде въ Миргородскомъ полку лѣсомъ половиною, називаем[им]ъ Толстимъ, данънимъ от Лесницкой; да въ Снетицъкомъ уезде купленними сенними покоси, трема луками ис рибними ловлями; да въ селѣ Волчку мелницами трема зъ греблею и зъ дворцомъ, и сенними покоси, и земълею, и лѣси, и рибними ловълями. А крѣпости на тѣ вишеписанніе села и на деревни, и на мелници, и на озера, и на рибніе ловли, на сенніе и лесніе угоддя, и на двори, и на пивоварни и на солодовны, и на винокурни у нихъ монастирѣ. I мы великіе государи, цари и великіе князи Іоанъ Алексѣевичъ, Петръ Алексѣевичъ и великая государиня благовѣрная царевна и великая княжна Софѣя Алексѣевна, въсея Великия и Малія и Бѣлія Россіи́ самодержцы, наше царское величество, слушавъ отца нашего государева блаженъніе и вѣчнодостойнія памяти великого государя, его царского величества, жалованнихъ грамотъ, и подданого нашего войска Запорожского обои́хъ сторонъ Днепра гетмана Івана Стефановича, данъного имъ листа и вишепомянутого монастиря ігумена зъ братею челобытя, пожаловали тѣми ихъ вишепомянутими монастирскими маетностъми и мелницами, и озерами, и дворами, и сенними, и лесними и въсякими к нимъ належащими угодіи́, ему игумену Ипатію зъ братею, и въпред по немъ інимъ будучимъ игуменомъ и братіи́, въладѣть повелѣли, такъ какъ въ сей нашей великихъ государей грамоте изображено и въ вишеобявленнихъ привиліахъ и подданого нашего, гетмана Івана Степановича Мазепи листу написано буде у нихъ на тѣ вишеписанніе, и купленніе, и данніе села, и деревни, и мелници, и озера, и сенніе, и леснія угодя, и на дворы, и на винокурни, и на пивоварни, и на въсякіе к нимъ належащія угодя ест крѣпости, а у іного ни у кого нашихъ великихъ государей нашего царского величества жалованнихъ грамотъ и інихъ никакихъ крепостей нѣт і спору, и челобитя ныне и въпред ни от кого не будетъ. И для того сю нашу великихъ государей милостивую жалованню грамоту, за нашею царского величества печатю на тѣ вишеписанъніе села, деревны, и мелници, и на въсякіе угодія, которими оній игуменъ зъ братією преж сего въладяя и ныне въладѣютъ, дать повелѣли и по сей нашей великихъ государей милостивой жалованной грамоте [91б] ему игумену зъ братією и хто по немъ въ томъ монастире въпред ініе игумени и братія будутъ тѣми вишеписанъними селами, и деревънями, и дворами, и винокурнями, и пивоварнями, и мелницами, и озерами, и рибними ловлями, и сенъними, и лесними, в въсякими к нимъ належащими угодіи́, чимъ они наперед сего въладѣли и ныне къ тому Мгарскому Преображенскому монастирю въладѣютъ без спору въладѣти и доходи въсякіе имати попрежнему, кромѣ козаковъ, которіе служат въ войску. Дана сія наша царского величества жалованъная грамота въ нашемъ царствующемъ велицемъ граде Москвѣ. Лѣта от созъданія мира 7197-го, мѣсяца марта 29 дня, государствованія нашего 7-го году.

Государственного посолского приказу діякъ Борисъ Михайловъ.

Божіею милостію ми пресвѣтлѣйшіе и державнѣйшіе великіе государы, цари и великіе князи, Іоанъ Алексѣевичъ, Петръ Алексѣевичъ і великая государиня благовѣрная царевна и великая княжна Софія Алексіевна въсея Великія и Малія и Бѣлія Россіи́ самодержцы.


Суспільне надбання

Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах та Україні.


  • Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах, тому що вона була вперше опублікована в Україні і станом на 1 січня 1996 (дата URAA) перебувала у суспільному надбанні в Україні
  • Термін дії авторських прав на цей твір в Україні закінчився до 1 січня 2001 року, коли почала діяти нова редакція закону України про авторські й суміжні права, що збільшила термін дії копірайту з 50 до 70 років.
  • Автор помер у 1939 році, тому ця робота є у суспільному надбанні у тих країнах, де авторське право діє на протязі життя автора плюс 80 років чи менше. Ця робота може бути у суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.