Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729–1730 рр./93
 |
|
 | ||
| Як допомогти й отримати допомогу під час війни |
| ◀ Грамота Петра I Семену Савичу генер, писарю на с. Кудрівку, с. Довгу греблю, Загорівку Велику, с. Медвежв, на млини, ґрунта, озера тощо, 1718 7. VII. | Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729–1730 рр. Унів. Скоропадського гр. Рубанову на с. Коржі й часть військову в млині його власному, 1709. 30. VIII. (Іван Скоропадський) |
Грамота Петра I Павлу Полуботку на с. Михайлівку й Коровинці з хуторами, млинами, ґрунтами, 1708. 14. XI. ▶ |
|
Копія.
[177 — Рубанова].
Пресвѣтлѣйшого и державнѣйшого великого государя его царского священ нѣйшого величества войска Запорожского обоих стороны Днепра гетманъ Іоанъ Скоропадский.
Всей старшинѣ и чернѣ войска его ж царского пресвѣтлого величества За порожского, аменовите пану сотниковѣ роменскому зо всѣми урядовими тамош ними и всѣмъ якъ войсковимъ такъ и посполитимъ тоей сотнѣ обывателемъ, и кому бы колвекъ о томъ вѣдат надлежало ознаймуемъ, иж панъ Григорий Івановичъ Рубановъ, значний полку Лубенского товаришъ, маючи въ мълинѣ своему власномъ на рецѣ Сулѣ на греблѣ Бѣловодской стоячомъ наданную себѣ от автецессора нашого прошлого гетмана част войсковую, и село прозиваемое Коржѣ, въ сотнѣ Роменской будучое, от нынѣшного полковника лубенского пана Василія Савича въ державу ему поданное, презентовалъ намъ якъ анте цессора нашего на Оную част войсковую такъ и на село тое от его пана Полковника конферованній себѣ універсали, и просилъ на тые нашего гет манского унѣверсалного потверженія. Мы теди, склонившися на слушное его прошеніе, а особливе респектуючи на значные працовытые оного въ войску Запорожскомъ ронячыся услуги, наданъя, оное симъ універсаломъ нашимъ ствержаемъ, позволяючи ему пану Яновичу тую част войсковую попрежнёму безъ даваня поколющини и покабанщини на свой пожитокъ отбѣрат, и селомъ преречонимъ эуполно владѣти, всякий от людей тамошних посполитих подданскій въ работи знах и звичайних дабелек употребляя по винности. Зачимъ пилно мѣти хочемъ и варуемъ, абы нѣхто зѣ старшини и чернѣ полку Лубенского, меновите панъ сотникъ роменский, ему пану Яно вичу въ держанню и зуполномъ владѣнію оного села, а отбѣранъю части войсковой этого млина своего дозорця нашъ млиновъ, въ томъже полку Лубенскомъ будучий, особливе поколющини и покабанщини вимаганъемъ, найменшой не смѣли и не важилися чинити трудности и перепони, чинячи сей волѣ нашой задосит. Войтъ гас села Коржовъ эо всѣми тамошними по сполитими людми (:опрочъ козаковъ:) повинни належитое оному отдавати послушенство, пилно приказуемъ. Данъ в Глуховѣ, августа 30 д., року 17[0]9.
У подлинномъ написано тако: Звишменований гетманъ рукою власною.
Сподлинним сводилъ писар полковий лубенский Стефанъ Савіцкий.
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.
|