Господь дав (Руданський)

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Господь дав
автор: Степан Васильович Руданський
Джерело: [1]  

Господь дав


Пішов козак молодий
В далеку дорогу,
Кинув жінку молоду
Та хату убогу.

Повертає за сім літ,
Хату оглядає,
Дивується сам собі,
Хати не пізнає.

Його хата — як вінок,
Новенька, біленька...
«А звідки то, — запитав, —
Голубко сивенька?»

— Та то, — каже, — Господь дав
За твою дорогу!
Козак шапку підійняв:
«Слава, — каже, — Богу!»

Входить в хату — скрізь лавки
І столи хороші,
А на столах і лавках
Валяються гроші.

Козак глянув навкруги,
Жінку обіймає,
Поцілував кілька раз.
«Звідки то?» — питає.

«І то,— каже, Господь дав
За твою дорогу... »
Козак хрест святий поклав:
«Слава, — каже, — Богу!»

Коли гляне у куток,—
Аж дітей копиця...
«А то звідки?»
  — Господь дав! -
Каже молодиця.

А той носом покрутив:
«Добрий, — каже, — тато!..
Але, — каже, — на сей раз
Порався багато!..»