гульвіса (слово)
гульвіса
|
|
Гульві́са, си, м. Гуляка, повѣса, шалопай. К. ЧР. 130. Котл. Ен. I. 33. Чуб. I. 245. А з яру та лісу, з собаками та псарями, їде пан гульвіса. Шевч. 472.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924
Гульві́са, си, м. Гуляка, повеса, шалопай. К. ЧР. 130. Котл. Ен. I. 33. Чуб. I. 245. А з яру та лісу, з собаками та псарями, їде пан гульвіса. Шевч. 472.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28
Гульві́са, си, м. Гуляка, повеса, шалопай. К. ЧР. 130. Котл. Ен. I. 33. Чуб. I. 245. А з яру та лісу, з собаками та псарями, їде пан гульвіса. Шевч. 472.
- Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937