Джан Нокс (1920)/Нокс в Анґлії
| ◀ Нокс і Джордж Вишарт | Джан Нокс Нокс в Анґлії |
Нокс на континенті ▶ |
|
Нокс був відпущений французьким королем на волю, з застереженєм, що він не сміє вертати до Шкоції. І за винятком одних коротеньких відвідин туди, Нокс був вигнанцем протягом 10 років. Але сї роки не пішли намарне. Нокс не переставав проповідувати від тієї хвилі, як його випустили з галяри аж до його повороту до його рідного краю в 1559 року, Звичайно свою найславнійшу роботу Нокс виконав в Шкоції, але не треба забувати, що він був так само анґлїським реформатором, як і шкоцьким. З одного реченя його писань, здаєть ся, що він майже каже, що більше замилуваний в Анґлії, як в Шкоції. Нокс прожив в Анґлії пять років, а також він проповідував Анґлїйцям і на континенті. Він був жонатий з Анґлійкою, два його сина дістали осьвіту в Анґлії і йому закидували, що він писав більше як Анґлієць а не як Скачмен.
Коли Нокс прибув до Анґлії, там тодї панував король Едвард IV, усї симпатії котрого були на боцї протестантів. Нокс, був як раз такою людиною, якої король потрібував до шириня протестантизму між своїми підданими. Через пяти років, котрі Нокс прожив в Анґлії, він постійно проповідував в ріжих місцевостях того краю, хоч і незавжди до охочих слухачів, тому що більшість анґлійського народу, не вважаючи що король був протестантом, все належали до римської церкви.
В Бервику-на-Твідї, в Ню Кеслї, в Лондоні, і иньших місцевостях, Нокс притягав до себе парохії, котрих навчав тієї науки, котрої сам навчив ся від Джорджа Вишарта.
Нокс ставав проповідником, деб він не зявляв ся. Тому ми не дивуємось що навіть в Анґлії, де він був чужиницею, був уважаний за дїйсного чампійона нової віри. Була зроблена пропозиція зробити його епископом, але він обібрав ся бути звичайним проповідником. Навіть славетний архиєпископ Кранмер радив ся з ним відносьно служебника анґлїканської церкви. І головно завдяки Ноксови в тім служебнику були пороблені дуже важні відміни. В тім служебники було сказано, що причасники мали клячати, коли приймали причастє, але Нокс зауважив, що се-б значило, що хлїб і вино дійстно перетворювали ся в кров Христову і таким чином ставали річами забобонного поклоненя, так само як в римській церкві. Головно завдяки Ноксови, ті слова були відміняні в книзї так, що там виразно тепер було сказано, що хлїл і вино лишають ся тим чим вони і були, і думати інакше, се значить чинити поганьство.
Се було великим тріюмфом для Нокса і його однодумцїв, бо се значило, що анґлїканська церква цїлковито відрубала ся від римської церкви.
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Канаді.
|