Дні (Плужник, 1926)/У чужих дні
| ◀ Питалась ласкою | Дні У чужих дні |
Плакала вона ▶ |
|
У дужих дні — немов слухняна глина,
Покірна волі й пальцям різьбаря;
А я схилюсь тихенько на коліна, —
Шумуйте, днів розбурхані моря!
Але не гнів, не заздрість і не втома
(Благословенний шлях, що ним іти!), —
Якась нова, словам ще невідома
Солодка мука здійснення мети!
Хай иншим дні прозорі і покірні,
Нехай я сам покірний дням моїм!
О, днів прийдешніх обрії безмірні,
О, тишина моїх маленьких рим!
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.
|