Добридень, Ленін
 |
І. ДНІПРОВСЬКИЙ
ДОБРИДЕНЬ, ЛЕНІН
.jpg)
ДЕРЖАВНЕ ВИДАВНИЦТВО УКРАЇНИ
1924
Друкарня Акційн. Т-ва
::„Хозпромкомбинат“,::
вул. К. Лібкнехта. Ч. 38
Д.У.Д. Ч. 9837.
Тираж 10.000
Замовл. Ч. 27.
… Хто це на лаву тихо ліг?
Склепив в устах німе безмов'я?
Цей лоб високий всій землі
Такий братерський, так знайомий.
Цей рот учора кидав гнів
І вітер рвався од трибуни.
В нутрі землі, серед степів
Вставали Ради і Комуни.
… Невже прийшов Комуні край?
Чому, чому схиливсь Зінов'єв?
(Зінов'єв сльози витира)
Чи впав під танком Петроград?
Чи капотить із Кремля кров'ю?
Ні. Це — не Ленін.
Це — мара!
Кладіть в труну. Лицем до сходу.
Де в сніг задумана зоря.
Де сплять задумані народи.
Підходьте
всі.
В
останній
раз.
Ідуть чумерки і тюрбани.
А очі в землю й не горять.
Червоний стяг у чорних барвах.
Підходьте
всі.
В
останній
раз.
Збудуйте так: в землі будинок.
Замісто даху ясне шкло.
Щоб сонце де не заблудило,
Щоб сонце завжди тут цвіло.
Збудуйте так: під дахом лямпу.
Як сонце впаде на мечі,
Щоби світила скріз без плями
На риси ці вона вночі.
Збудуйте так: повз гроб дорогу.
Залить асфальтом чорну путь.
Сюди народи в час тривоги
Свої скорботи принесуть.
Бо ця могила — біль Комуни.
Ніхто, ніхто не воскресить.
Тут ляже він — керманич мудрий.
Сьогодня можна плакать всім…
Прислухався ЦКРКП
і
крикнув:
Хто сміє плакать у Донбасі?
Ридать на камені в Криму?
Хилить в долоні вид погаслий
Серед колгоспів і комун?
Так. Він помер. Та дух зоставсь:
І РКП й Радянська влада.
Киргизів, тюрків і татар
Він оживив і дав ім Радо.
Він поділив степи на два
Світи запеклі. Два табори.
Один: мов пугач завива.
Другий до бою дзвонить в зброю.
Не сльози лити по кутках
І витирати їх полою —
Усім, усім трудівникам
Піднять за партію долоні.
Кому учитель дорогий,
Хто знає дух його і справу:
Коли — наліво, де — направо —
Нехай прокляття. Хай сніги.
Усі до спаю.
Прямо!
Прямо!
.... Так є ще день? І сонце є?
І зорі й вітер?
А місто дзвонить і кує.
На грудях міста зорна лиштва.
Навіщо палять казани?
Хто навпопа провулки ставіть?
А Ленін в рямцях жалібних
Примружив гостро зір лукавий.
І так же дивиться на всіх
Так життє радісно і просто.
Гудуть кирки на вулицях.
І газетяр сліпий на розі.
А вулицями дітвора
Така смішна — у панталонах.
Колони тонуть в прапорах.
За кроком крок малі колони.
На прапорах лице його.
На прапорах сердечні гасла.
На лицях жевріє вогонь
Таких обвітрених і ясних.
… Так оце він?
Це Ленін самий
В цій теплій тисячі очей?
Це він розмноживсь корпусами?
Це він по вулицях тече?
А він із фарби, він із гіпсу —
І так примружив око він.
— У ногу! лави комунізму.
Я з вами, з вами.
Я — живий!..
В цеху літейнім Комсомол.
В пилу залізному обличчя.
Старих вагонів йде ремонт.
Залізо дзвонить і кигиче.
Кигиче, дзвонить і пече.
А воздух весь рудий і синій.
А тут іще — ячейка ще.
Кінчає гурт. На збори сипе.
Ага! спізнився керовник.
Уже кінчаємо з докладом.
Старий і сивий більшовик
Сіда на лаву тихо ззаду.
Такий докладчик молодий —
Та ллется мова певно й твердо.
А колом: чорні і руді.
І лиця їм тихенько жеврять.
Усе? Нічого? П'ятий пункт!
Біжучі справи. По-за чергу?
А очі ллються і цвітуть —
Не оспівать мені очей тих…
І тут — в саду
І там — в хатах
І тут — сельбуд
І там — квартал
І тут
і там
і тут
і там
В єдиний час —
кричать!
ячать,
гудуть,
ячейки, —
Гризуть гранітові цітати.
А Ленін дивиться з плаката.
Примружив око.
Мислі тче…
Доклад сьогодня про мораль.
Учора був про Еджевуда.
А завтра: підуть помирать
І на гармати юні груди.
На лавах сиві комуністи.
А на чолі карби, карби…
Поклав тавро своє залізне,
Загартував усіх Сибір.
Столи, плакати й лави, лави.
Зірками лямпочки в диму.
Між лав пацан шниря білявий
І очі зіркою йому.
Невже цей хлопчик білобрисий
Оцим салдатам і батькам,
Оцим безжальним терористам,
Оцим страшним більшовикам?
От числами дзвінкими скаче,
От К. Лібкнехта згадав.
Росте в будинках і садах
Комуністичний рух дитячий.
А з-за трибуни голова:
Два віхтя білого волосся.
Але кремезні і серйозні
Які кидає він слова!
Він отказав на запитання,
В трибуну стукнув кулачком.
Новий, новий уже зростає
І Раднарком, і Рабочком.
.... А далі справи торговельні,
Раковський, Йоффе, Карахан,
А в головах — в цеху котельнім.
Огонь в очах і цигарках....
І коли йдуть — квартали тихі.
На розі тінню вартовий.
В кафе закритім бризка сміхом
Непманів пізніх і повій.
Ідуть на власнім, як владики.
На тротуарах крок твердий.
А молодим: обличчя смика
І хочеться вітрини бить…
Так.
Він помер і не помер.
Живий.
Живий у мілійонах.
У його тіло лиш німе.
А мозок теплий не схолонув.
В ночі, як ляже спать союз
І Комінтерну делегати
Він устає. У всі краї
Струмить він проміння крилате.
Він устає і каже він:
— Спи, мій спрацьований союзе.
Союзе вольний, степовий,
Союзе вольний, синєблузий.
Спи, тихо спи… і ти, Донбасе,
І ти, під Курським дивний скарб.
І ви, мої кварталі ясні,
І ви, хатки в глухих степах.
А звідусіль ранковий спів:
Він наш. Йому дали ми гнів.
Ми,
ми, —
йому давали силу
І за вождя взяли його,
Коли він кидав рухом смілим
Мільйонні армії в огонь.
Ми,
ми, —
йому давали силу,
Як промовляв він із трибун.
Оддайте нам його могилу.
Оддайте нам його добу.
Interlenin.
І з краю в край двигтить гараж.
І голоси: Він наш!
Він наш!
Росія (гордо):
Ленін наш!
Вкраїна (ясно):
Ленін наш!
Із Криму: наш!
З Батума: наш!
З Тифлісу: наш!
З Кубані: наш!
А з Руру, з шахти (хлібом яшним
Дітей годують, а батьків
Стальними вістрями штиків)
Він наш!
Він наш!
А зранена Галичина
Вночі, з-за панського будинку:
Він наш!
Ми ждем його сюди.
І коли трупи коло стін
Впадуть в крові на чоло плашма —
Без плеч, вже голови самі
В крові белькочуть:
Ленін
наш!
Ходить
Нічно і денно
В селах, заводах
Радісний
Ленін.
От вартовий захолов.
Згадує сонно кохану.
Ленін до його:
„Здоров!“
Дивиться вколо.
Туманно.
(Був хтось — пішов)
Оглянув варстати,
Ковадла, котли.
Молот з долівки на місце поставив
І далі поплив
Крізь цехи
Спокійний і тихий.
Чи не чули ви, нене,
Чи може приснилось мені?
На машині великій, чудній
Цілий день до зорі
Орав наші ниви
Ленін.
Чи не чули ви, нене,
Там, де зборня, тополі і клени,
Ходив у проходку Ленін.
Став коло нашого тину.
Такий самий, як на картині.
Ви не бачили, тату?
Чи не чули ви, сестри,
Або ти, брате?
Він дивився так весело
Просто на нашу хату.
Воїстину:
Ленін живий.
От паротяг
На путях
Торгає, водить на рейках вагони.
Нічно і денно, нічно і денно.
Це ж — Ленін.
Це Ленін гуртує загони.
Ленін —
це рейки в степу.
На рейках експреси.
Цокають, цокають в рейки колеса,
Мчать очмаріло в задимлену путь.
Ленін —
це лямпа на дроті в селі.
Золото, золото в сірих куделях.
Вороне чорний, мовчи, не кричи.
Чий з бур'янами це був переліг?
Чуєте?
Ленін за плугом іде.
Фабричної в полі заводить.
Зародить, зародить.
Гонами,
гонами
ходить.
А мимо:
Вагони.
Вагони.
Киньте це слово в село.
Зразу і тепло і ясно.
В місто село понесло
Голови, зброю і гасла.
Голови, зброю і хліб:
Щиру заводам підмогу.
Зверху кричать журавлі.
Людом захрясли дороги.
Киньте це слово в завод —
Там, де мурашник робочий —
Встануть чуприни, скривиться рот,
Полум'я вскочить ув очі.
Гергоче залізо, туркочуть станки,
Сміються паси і колеса,
Дзвенять молотки, а жіночі хустки
На весну.
На весну!
Киньте це слово туди,
Де три–чотирі червонці стоять.
Там уже армії, грюкіт і дим,
Там уже армії в зброю дзвенять…
Ленін
це — лом!
|
|
Д'одного записалась голота.
І стрічками село зацвіло.
Делегата послало в заводи.
А в заводах червоно давно.
А на прапорах кров, як вино.
Хатина звалена на тин
У трюхлім чорнім капелюсі.
Дітвак од сонця золотий:
— Були ви ленінцем, дідусю?
Вечеря сонце на хмарках
І череда вертає з поля.
У вим'ях відра молока
Проносить мовчки повз тополі.
Минаю діда. Шапку з лоба.
А вколо дух, простор зелений
Кажу:
— Добривечір,
Ленін…
В вечірніх тінях до сельбуда
Вже не куделицю, не ролі —
Несуть питання в теплих грудях
Хустки мигають повз тополі.
Минаю їх.
А шапку з лоба.
А в степ в лице і пахнуть клени.
Кажу:
— Добривечір,
Ленін…
За возом віз — рухнулась волость.
За делегатом делегат.
Ім хилить чоло спілий колос
І радісно вози дзвенять.
Рівняюсь з ними.
Шапку з лоба.
А вітер од возів до мене.
Кажу так радісно і просто:
— Добридень,
Ленін…
Де плуг зрівняв вузьку межу,
Де дзвонить коник у стремена,
Я зупиняюсь і кажу:
— Добридень,
Ленін…
Вересень 1924 р.
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.
|