До Пархома II

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Петро ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ

ДО ПАРХОМА

II

Tu ne quaesieris, scire nefas, quem mihi, quem tibi Finem Di dederint. Leuconoё; nec Babylinios Tentaris numeros etc.

Horat. Lib. I. Od. 11*.

Пархоме, не мудруй! ворожки не питай,

     Як довгий вік прокоротаєш;

Що виковала вже зозуля — поживай!

     А більше — шкода, що й бажаєш…

Хоч всіх ти упирів збери і знахорів,

     Хоч покумайся ти з відьмами:

Ніхто не скаже нам так, як би ти хотів,

     Що доля завтра зробить з нами!

Чи доведеться ще подушне заплатить,

     Чи до снаги вже розплатився?..

Нащо, про що тобі над цим чуприну гріть?..

     Дурний! дурний!.. а в школі вчився!..

Терпи!.. За долею, куди попхне, хились,

     Як хилиться від вітру гілка;

Чи будеш жить, чи вмреш, Пархоме, не журись!..

     Журись об тім, чи є горілка!..

А, є? так при на стіл!.. Частуй та й сам кругляй!..

     Чи нам, Пархоме, треба скільки!..

Та вже ж — чи вкоротить свій вік, то вкорочай

     В шинку над бочкою горілки!

От ми базікаєм, — а час, мов віл з гори,

     Чухра: його не налигаєш!

От, скільки б випили до сеї ми пори,

     Так ти ж буцім недочуваєш!

Ну ж, цуп останню ти гривняку з капшука,

     Поки стара пере ганчірки,

Бо вже як вернеться, то думка, бач, така,

     Що помремо обидва без горілки!

5 ноября 1827 г.