дужчати
дужчати
|
|
Ду́жчати, чаю, єш, гл. 1) Делаться сильнее. 2) Выздоравливать, оправляться. Черк. у.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28
Ду́жчати, чаю, єш, гл. 1) Дѣлаться сильнѣе. 2) Выздоравливать, оправляться. Черк. у.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924
Ду́жчати, чаю, єш, гл. 1) Делаться сильнее. 2) Выздоравливать, оправляться. Черк. у.
- Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937