Дума пралісу/Голий танок життя чубатої Курочки
| ◀ Ой під гаєм зелененьким | Дума пралісу Голий танок життя чубатої Курочки |
Пісня смерти хору круків ▶ |
|
Тепер показалася на сцені чубата Курочка. Її поява збудила ріжнородні й дуже мішані почування тому, що вся вона була гола, так, що її гарний, чубатий чіпець на голові відбивав тим дивнійше від її загальної наготи. Вона була похожа на гарну женщину, яка скинула з себе все убраннє, а тільки на голові лишила великий і розкішний капелюх. Її ніжно біле тіло, поцятковане безчисленними точками на тих місцях, із котрих іщезли пера, придавали йому рожевої барви, так, що можна було сказати про зовнішню подобу Курочки: вона виглядала, неначе кров з молоком.
Про причину своєї наготи розказала Курочка ось що:
У її господині був гучний празник. Веселі гості викотили на подвірє бочівку й лишили її там. Курочка і її товаришів побачіли, що з бочівки випливає якась теч, похожа на воду. А що їх усіх мучила спрага, то вони скоштували тієї води й не хотіли далі пити, бо вона запекла огнем у їхніх горлах. Разом із тим вона з товаришками почула, що їм усім голова, ноги, а навіть яєчка у їх нутрі починають ходором ходити. По короткій хвилині їх вибило з памяти й вони полягали на землю, як мертві. Коли Курочка прокинулася, побачила, що вона і всі її товаришки лежали на купі в коморі, всі голі, а до неї підходила кухарка з гострим ножем.
Курочка вирвалася з крайньою напругою життєвої сили з рук жінки, яка хотіла її зарізати й пурхнула крізь одчинене вікно та втікала як божевільна, сама не знаючи, куди. Ласкава доля занесла її перед обличче Найяснійшого Царя Лева і вона уважає своїм обовязком звеличати могутню силу життя таким чином, що виконає перед обличчем усього вирішного світу та перед сонцем у пралісі танок життя.
Коли Курочка розказала звірям про свою долю і про свої наміри для звеличання життя, звіринні жінки здебільшого зрозуміли її. Але було між ними багато таких жіночих вдач, яким найочевиднійші основи думання й найтящого болю не змогли промовити до серця. Були се передовсім ситі і щасливі подруги, які жили по закону звичаєвої моралі, мали багато діточок, яких виховували дуже правильно, як Бог приказав і мали моральний світогляд сотворінь, які кермуються засадою »ситий голодного не чує«.
Тільки майже всі мущини дуже зацікавилися танком Курочки, а деякі з них, особливо близькі земляки, когути, почати протискатися крізь густу товпу звірів, щоби станути як найблище коло неї. Але не так то й легко було зблизитися до Курочки, головно тому, що їхні жінки здержували їх силоміць. Одна стара квочка, що знесла вже кілька тисяч яєць і мала шістьсот курчат, попала в розпучливі заздрощі, коли помітила, що її чоловік занадто цікавиться молодою голою Курочкою. Вона дзьобнула його з досади в його червоний гребінь і кудкудакнула до нього розореним голосом:»Так викручувати шию й завертати свої жадібні очі за тією голою твариною!… Стидайся, ти старий розпуснику!«
А старий Когут оправдувався перед своєю многоплідною жінкою ось як:
»Алеж моя старенька! Не будьже така смішна! Чейже не заборониш мені глянути на цікавий танок, на який дивиться свобідно сам цар Лев і всі звірі.«
Але стара Курка була неублагана й заспівала до свого чоловіка:
»Як од мене рушишся одним кроком, то я тобі перед усією звіринною громадою очі видзьобаю.«
Старий Когут поглянув на свою стареньку Курку з під лоба й мусів покоритися всевладній волі своєї дружини. Посоловів і з глухою мовчанкою стояв та потупив очі в землю. Одначе влада його жінки була за слаба, щоб заборонити його душі бути там, де стояла Курочка.
Силою закону природи обступили сцену, на якій Курочка мала вивести свій танок життя, передовсім самі когути найсильнійшої, зразкової породи. Найблище до Курочки станув великий когут, із пестрим, посоловілим пірєм і позирав на Курочку дуже злобними очима.
Причина його злоби була ось яка: він іще ніколи не бачив на отвертому зборі голої женщини; далі, він був уже літами підтоптаний; третє, з нього був катехит у дівочо-курячім ліцеї, значить, уже достойність його звання вимагала від нього такої гостро моральної урядової міни.
Коло Когута-катехита станув ще більший Когут, який мав дуже високі й сильні ноги, що були густо й буйно упірені та подобали на козацькі шаравари. Його гребінь і вся його могутня оздоба, його бистрий і гордий зір нагадували середньовічного лицаря.
Побіч сього Когута-лицаря примістився менший Когут, якого найцікавійшою ознакою було те, що він позирав раз-у-раз на Курочку сльозаво чутливими очима і, здається, не бачив поза нею нікого більше на світі.
Коло нього станув Когут середньої величини, з дуже допитливими розумними очима, які шукали в Курочці та в її танку лиш естетичної насолоди.
З поза нього позирав когутячий поет, ватажок майбутністичного напрямку.
Когут із подобою козака глянув на свого сусіда, котрий позирав дуже понуро на Курочку та запитав його:
»Коли ви, отче катехите, дивитеся на Курочку, як темна ніч, так чогож ви прийшли сюди?«
Когут-катехит відтяв йому ось якими словами:
»Я прийшов сюди на те, щоб дивлячись на сю безстидну женщину, морально обурюватися!«
Курочка розпустила крила й на знак покори й підданности простелилася на землі перед обличчем царя і прижмурила очі, бо не важилися дивитися йому в лице. Можливо, що вона стидалася перед ним своєї наготи. На жаль, історія про се мовчить, чи соромливість Курочки відповідала тоді дійсності. Одначе для кождого доброго знавця жіночої душі не може бути сумніву, що Курочка заплющила очі наслідком дуже прикрого почуття наготи, яка нарушила основно закони її старанного дівочого виховання. Ще більше згоджується з жіночими почуваннями здогад, що Курочка стидалася не так дуже своєї наготи, як радше жахливого почуття, що вона тепер, може, борони Боже, не така гарна, як давнійше. Аджеж вона не була роздягнута, тільки обскубана… А коли зизоокий звір естет тхір пустив на Курочку дих своїх критичних пахощів, вона, здавалося, так і завмерла, лежачи перед обличчем звірів. І тільки ледві по якомусь часі заспівала все ще з заплющеними очима ось яку пісню суму й болю:
Кудкудак!
Ко-ко-ко!
Болить так
Серденько!
Ох, моя
Нещасна доле:
Моє грішне
Тіло голе…
Сміх естета тхора, шепотіння й поговори моральних жінок перервав нараз Когут, який позирав на Курочку безупинно залюбленими очима. Він заспівав ось якої:
Кукуріку, кукуріку!
Курочко, не бійся крику!
Курочко моя,
Кучерявая!
За хвилиночку кохання,
Обнімання, цілування
Дам тобі життє.
Хай моє чуттє
Сонцем засія!
Курочка відчинила очі та глянула на залюбленого Когута з виразом великої вдячности. Опісля сміливо устала, вхопилася голими крилами, як руками, за боки й почала ногами виводити рухи, що були похожі ніби на гребаннє, ніби на танець, який люди зовуть »присіди«. При тому співала ось яку пісню:
Погуляю, як умію
Найяснійшу мрію мрію:
Хай життє живе!
Хай у кождому гніздечку,
У найменшому яєчку
Струєю пливе!
Немов іскра на бочку пороху, так поділяла на видців пісня Курочки, яку вона тепер заспівала:
Тішся мною молодою
Матінко небіжко:
Мужу! Я в огонь з тобою,
А з коханцем в ліжко!
Тепер навіть когут у пишних козацьких шараварах не витримав і кукурікнув до Курочки серед реготу ось як:
»А то шельма баба! Хай її шуліка пірве!«
Безперестанним хитаннєм бедер наперед, то назад, то направо, то наліво, то знов скорим крученнєм долішньої частини тіла на правий або на лівий бік при одночасній непорушній поставі грудей, плечей, шиї та голови почала Курочка просто запоморочувати голови мущин. Не тільки чоловіки, що не сковані золотими кайданами подружжа, але навіть чоловіки-підніжники жінок почали гурмою вириватися з обіймів своїх заздрісних дружин і протискалися проміж звірів, аби станути блище до голої танечниці Курочки. Між покинутими жінками вибух великий гамір, крик і плач. Навіть Когут, якому жінка грозила недавно видзьобати очі й підчас усього танцю безпереривно кудкудакала на нього: »Не витягай так шиї! Не видивляй так своїх сліпаків за сією повією!« — не витримав довше. Злопотів крилами й миттю прилетів понад звірів до Курочки та станув коло неї. Його стара квочка не змогла летіти за ним у погоню, бо з причини грубої тілистости була за тяжка. Била себе тільки крилами з безсильних заздрощів і захриплим голосом кудку дакала ось яку пісню помсти:
Танець Курочки робив на звірів найріжнороднійше вражіннє, відповідно до степеня їх виховання та їх чуттєвого життя. Деяким звірям здавалося, що долішня частина тіла Курочки хоче своїми судорожними рухами відірватися від горішньої. Когут, якому грозила смерть од жінки, забув на всю свою небезпеку й очарований танцем Курочки кукурікав до неї весело:
Курочко моя,
Ти — чубатая!
Не тряси так передком,
Передком та ще й задком,
Бо скажу тобі оце:
З тебе випаде яйце.
Коли Когут-катехит міркував, що Курочка залицяється своїми очима, рухами й піснями занадто сміливо до всіх, без найменшого почуття жіночої соромливости та виставляє на велику небезпеку всезвірну мораль, не міг уже довше запанувати над своїми почуваннями й заніяв до неї ось якої:
От, нахабна раз повія!
Тут загине всяка мрія.
Як розпусно все трясеться!
Як безсоромно сміється!
(А на мене то й не гляне…)
О, насінне ти погане!
Когутові-майбутністові вирвав танок голої Курочки ось яку пісню з горла:
шлунок мій
Гу, перломутрою
кохання.
Розелєктричивсь
в мізку лій
(Од мертвопитлювання).
Безризна Курочко
моя!
Топчу під ноги
Кобзаря.
Оце поезія
моя:
Ніч порскнула
світанком,
Опоросилась
ранком.
Автомобіль
селом
Співа
псалом.
Бичок у хмарах
замотався.
(А зуб часу
зареготався).
Курочка хвилювала найбільше когута, що позирав на неї закоханими очима. Сей когут не бачив ще ніколи такого гуляння. А що з нього був великий мрійник, то рухи Курочки видавалися йому хвилями не згідними з його високим поглядами, смішними й неприродними, а навіть і відразливими. Він обернувся до свого сусіда, когута в козацьких шараварах і запитав його голосом, із якого пробивалася журба, непевність і боязнь:
Що за диво, пане-брате?
В мене думка мутиться.
Чи не мігби ти сказати,
Чом вона так крутиться?
Когут у козацьких шараварах йому відпіяв:
Круть і верть і верть і круть!
Ось у чім життя вся суть:
Як у всім ідеш на спід,
Лишиш незабутній слід.
Одначе закоханий когут не вдовольнився, здається, сією відповіддю. Він підняв високо голову, перехилив її задумливо на бік, прижмурив одно око, а другим почав дивитися на синє небо, неначе сподівався відтіля зясування своєї журливої думки. А тим часом, коли він так ожидав відповіді з неба, Курочка глянула дуже солодко-приманливими очима на гордого Когута-козака. Його пишні шаравари відразу захопили її серце й вона заспівала до нього ось яку пісню:
Кудкудак, кудкудак!
Воно так, чи не так?
Ой чари, чари, чари
Ті козацькі шаравари!
Тож той мене розкохав,
Що штани червоні вбрав!
»Та невжеж« — міркував він — »уся тайна жіночої любови криється справді в гарних штанах мущини? Невже моя гарна, глибока поетична душа се нічо? Хіба вся глибінь моїх почувань, які просто розривають мені душу, се все для неї порох, дим, омана?«
Розчарований, розбитий, розторощеннй таким жахливим пізнаннєм жіночого серця нещасно закоханий Когут запіяв із найглибшої глибини зболілої душі ось як:
Як жінку тільки гарними штанами
Вмить розкохати можна до безтями —
Пращай, жіноче кодло навісне!
Не здурить жадна жінка більш мене!
О жінко-курко! Вже тепер не диво,
Чом так задком трясеш ти живо:
Сей танок, се живий на все зразок,
Де опинилася душа в жінок:
Вона упала з висоти грудей
Геть на долину у черевний клей
І доти там вертиться, крутиться,
Аж там утопиться, замучиться.
Вже ясне все мені: жіноче серце —
Се лиш бездушне, дряхле, кволе перце,
Що замість линути у духа хмари
Паде розкішно все на шаравари.
Тому з душі моєї наче тінь
Хай щезне жінка раз на все. Амінь.
——————