Дума пралісу/Звірі потверджують зізнання пса
| ◀ Хто боронить людину? | Дума пралісу Звірі потверджують зізнання пса |
Лис Микита порівнює людину з царем Левом ▶ |
|
Псова сповідь найбільше схвилювала душу царя Лева. Особливо зацікавило його все те, що пес розказував про таємну силу очей людини. Він сам перебив глибоку мовчанку звірів словами:
»Хто зможе потвердити псову думку про силу в людських очах і сказати мені ще дещо про неї?«
Багато звірів, і домашніх і з лона природи признали, що псова думка правильна, а один тигр, який колись був у людській неволі, розказав коротко ось що:
»3а весь час моєї неволі я просто палав жадобою помсти на моїм людськім панові, бо він мене безупинно муштрував і бив та катував мене при тім безпощадно. Кождий раз, коли він мав увійти в мою клітку, я ждав на нього з твердою постановою кинутися на нього та роздердти його на шматки. Але скоро тільки він упер у мене свої бистрі очі, я миттю задеревів, заціпенів і вся моя власна воля приснула, як банька з води, вся моя жадоба помсти розвіялася, вся ненависть пропала, а на їх місце спливало з його очей на мою душу якесь ледяно-холодне почуттє пошани й покори перед людиною. На другий раз я постановив напасти на мого гнобителя з заду та пожерти його. Але він се зміркував мабуть, бо все обертався до мене очима. Тоді я хотів кинутися на людину, не дивлячися їй у вічі. Однак на велике моє диво й жах я переконався, що мої очі неначе самі все відчинялися й чи я хотів, чи ні, я мусів дивитися людині в очі. Я нераз почував погорду до самого себе, коли не міг послухати голосу покуси, що шептала мені в душі словами:
»Тигре, адже ти велитень сили! Подивися на сю людину, яке се слабе й марне створіннє! Чогож так довго хитаєшся? Піднеси лиш лапу й пац! — і людини нема!«
Одначе вся моя сила, все моє завзяттє — все було безсильне супроти всемогутнього вогню людського ока.«
——————