Дума пралісу/Оборона вовка

Дума пралісу
Осип Турянський
Оборона вовка

Київ, Відень, Львів: Апольон, 1922

Оборона вовка.

Вовк також балакав дещо для своєї кінцевої оборони. Але з нього був кепський промовець. Він плутався, говорив дуже поволі й виповнював кожду прогалину між поодинокими словами неприємним виттєм. Наслідком того він себе осмішував і настроював звірів чим раз неприхильнійше до себе. Лис Микита уважав потрібним поставити йому кілька питань, якими думав морально добити вовка перед обличчем громадської думки. Перше його питаннє було:

»Чого ти хотів од пані маркізи Малпи? Невже ти такою вовчою поведінкою може залицявся до неї?«

»У!«, боронився вовк, »хай мене щурі з'їдять, як я мав на думці залицятися до малпи. Що ні, то ні, клянуся найсмачнійшим кусником людського мяса, у-у-у!…«

»3 якоїж причини ти напав на неї?«

»Роздеріть мене живцем, як я се знаю«, вив вовк.

»Ти певно хотів їй помаранчі зїсти?«

»Пхе«, завив вовк із почуттєм великої несмачности, »невжеж я такий останній виплодок вовчого роду, щоби помаранчі їсти?«

»Адже ти виразно домагався від неї помаранч. Навіщо?«

»А щоб я впав у вовчу яму, як я знаю, навіщо. Якийсь лихий мене опутав.«

»Може ти собі хотів пожартувати або налякати пані Малпу?«

»Жартувати? Як я коли в життю жартував, то хай людина розтовче мене у ступі на кулешу та нагодує мною поросят! Уже скорійше можливо, що мене закортіло налякати сю жінку, у-у-у!«

»Чомуж ти не вдовольнився самим наляканнєм? З якої причини ти прозвав ясновельможну даму царського двору нашу пані Малпу людиною?«

»Хай я стану людською собакою, як я се знаю. Я часом на голову слабую, особливо тоді, як на обід переїмся. Про се я вже балакав із паном Ословичем. Я сказав йому, що як деколи щось мені до голови стрілить, то я бувби щасливий, якби бодай було в мене стільки розуму, що в осла.«

——————