Дума пралісу/Поведінка осла

Дума пралісу
Осип Турянський
Поведінка осла

Київ, Відень, Львів: Апольон, 1922

Поведінка осла.

Слон хотів уже урядово оголосити вислід голосування, на основі якого звірі добачують у слові »людина« однодушно образу чести. Але в останній хвилині доктор Лис Микита помітив, що осел не підняв хвоста. Зачудуваний і подражнений він запитав його:

»Пане Осле, невже ви не уважаєте слова »людина« образою звіря?«

Осел відповів:

»І-я, і-я… так…. воно образа…«

»Так чомуж ви, пане Осле, та свойого шановного хвоста не підняли?«

»Якжеж мені його піднести?«, дивувався осел.

»Як то як?«, усміхнувся прокуратор.

»От так: хвіст узяти тай підняти…«

Осел на те сказав:

»Добре вам так говорити, пане покараторе…«

»Чому я його не бачу, пане Осле?«.

»Щож я тому винен?« боронився осел.

Доктор Лис Микита усміхнувся здивовано і сказав:

»Або я сліпий або ви, пане Осле, вибачте, несповна розуму…«

Осел поясняв:

»Пане покараторе, в мене трошки, вибачте, розуму єсть, а тільки я хвоста не маю…«

»Чому?« дивувався Лис Микита.

Осел відповів питаннєм:

»Якжеж мені мати хвіст, як мені його людина відорвала?…«

Останні слова осла викликали веселість у звірів-мущин, а крайнє обуреннє на людину серед звіринного жіноцтва. Досада перейшла в розяреннє, коли одна панна Ослівна залилася рясними сльозами та заридала ось якими словами:

»О, проклята будь людина, що так мені опоганила мойого нареченого!«

——————