ЕУ/Рада з’їздів гірничопромисловців півдня Росії

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Рада з’їздів гірничопромисловців півдня Росії (офіц. назва «Совет Съездов горнопромышленников Юга России»), постійний виконавчий орган представницьких орг-цій, синдикатів та установ вугільної й металюрґійної пром-сти України. Створена на І з’їзді вуглепромисловців у Таганрозі 1874 з ініціятиви О. Ауербаха, О. Шеєрмана, П. Горлова, І. Іловайського та ін. власників великих донецьких копалень; далі мала осідок у Харкові. Активними її діячами були серед ін.: О. Алчевський, Ян Ясюкович, Ф. Єнакієв, Г. Кольберґ. За статутом, Рада мала гол. завданням допомагати й дораджувати рос. урядові у справах передбачень і плянування продукції й збуту вугілля і металу на наступні 1-3 pp. залізницям, воєнним зав., містам, на експорт і т. д. Тому у Раді і на з’їздах мали право брати участь, крім промисловців, також представники уряду, залізниць, земств, вчених та техн. т-в і взагалі «споживачі» вугілля й металу. З часом, під впливом закордонного (франц., бельг. й цім.) капіталу, Рада перетворилася на представництво укр. територіяльних монополій, її представники відстоювали перед урядом інтереси великого чужого й укр. капіталу. Протягом 1870 — 80-их pp. Рада виступала за встановлення протекційних мит на імпорт вугілля і металу, проти чого було, зокрема, Моск. Т-во заводчиків і фабрикантів, яке воліло безмитно імпортувати через Балтику англ. вугілля. Переміг «Харківський парлямент», як звала Раду реакційна моск. преса, бо уряд хотів розвивати власну індустрію в імперії. На поч. 1900-их pp. Рада сприяла утворенню укр. територіяльних синдикатів «Продвугілля» і «Продамет» та під керівництвом цих останніх розпочала боротьбу за впливи в уряді й на ринках проти йому подібного «Совета съездов горнопромышленников Урала», який також з часом був переможений. З Радою тісно співпрацював Харківський Комітет для залізничих перевозок гірничозаводських вантажів, який зокрема боровся за вигідні для України зал. тарифи. У всеімперському «Совете съездов представителей промышленности и торговли», що створився 1906 у Москві та об’єднував понад сто різних синдикатів і картелів, Рада здобула майже вирішальний вплив, коли її гол. Н. Авдаков очолив моск. «Совет». Під час найгостріших конфліктів з рос. урядом у 1903-12 у Раді й на з’їздах її чл. виникла ідея відокремлення від Росії й створення «Чорноморської республіки» з столицею у Харкові або в Одесі. У 1917 Рада критикувала Тимчасовий уряд за його поступки роб. і соц. рухові, а у 1918 співпрацювала через «Протофіс» з гетьманським урядом України. Формально Рада ліквідована большевикаїми у січні 1918, але у перші pp. НЕП на базі її адміністративно-техн. апарату постала Рада з’їздів пром-сти, торгівлі й транспорту України, хоч незабаром і вона була ліквідована.

Впродовж 1900 — 05 Раду очолював Н. Авдаков, 1905 — 18 — Н. фон Дітмар. Від 1897 при Раді існувало Статистичне Бюро, що публікувало велику кількість кн. та ін. матеріялів наук. характеру про важку пром-сть та ринки України. Періодичними органами Ради були газ. «Горнозаводской листок» (1888 — 1909), ж. «Горнозаводское дело» (з 1910) та щорічні «Труды» з’їздів гірничопромисловців, у яких є багато першоджерельних матеріялів до історії капіталізму на Україні. Архів Ради не зберігся.

В. Голубничий

Ця робота поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Unported (Із зазначенням авторства — поширення на тих самих умовах 3.0 неадаптована), яка дозволяє вільне використання, поширення й створення похідних робіт за умови дотримання і зазначення ліцензії та автора оригінальної роботи..