Етноґрафічний збірник/II/І як ті пани плюють

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
30. І як ті пани плюють.

Прийшо́в пья́ний коза́к до-до́му, сів на ла́ві против двире́й та й кричи́ть: „Жі́нко! Стара́!“ — „Чого́?“ пита́є жі́нка. — „Одчини́ две́рі!“ — „На що?“ — „Та отчини́, сте́рво, две́рі!“ Жі́нка одчини́ла, сама́ ста́ла коло двире́й, та й ди́вить ця, що бу́де да́лі. — „Тьфу!!“ плю́нув коза́к з нату́гою, а сли́ня й пови́сла на бороді́. — „Тю, дурни́й!“ розсе́рдилась жі́нка: „Скази́в ся чи-що на ста́рість літ? От ді́ти поприхо́дять, смія́ти муть ця, що ба́тько здурі́в!“ — „Мовчи́, стара́! Що ти тя́миш? Це я по-па́нському“. — „До́бре по-па́нському, гидки́й! Глянь: усю́ бо́роду заплюва́в!“ — „Нивже́? Оце́, бода́й чорти́ його́ ба́тька! І як ті пани́ плюю́ть, що аж за две́рі?“

(Катеринодар. 1895. Записав О. Ю. Півень).


Суспільне надбання

Ця робота перебуває у суспільному надбанні у всьому світі.


Цей твір перебуває у суспільному надбанні у всьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1923 року і автор помер щонайменше 100 років тому.