Етноґрафічний збірник/II/Два брати: Каїн і Авиль

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
5. Два брати: Каїн і Авиль.

Жили́ собі коли́сь два брати́: Ка́їн і Авиль. Привезли́ вони́ раз сі́на із сте́пу та й скида́ють на стіг. Ви́йшов до їх сьліпи́й ба́тько с ха́ти та й пита́є: „Чи ви ски́дали сі́но на стіг?“ — „Ски́дали, ка́же Ка́їн (хоті́в, бач, ба́тька обмани́ть). — А моло́дший син Авиль ка́же: „Нї, та́ту, ще ни ски́дали. Тоді́ Ада́м і ка́же Ка́їнові: „Шо́-ж ти мене обма́нюїш та ще сьліпо́го? Бу́дь же ти про́клятий!“ Каїн тоді розсе́рдив ся на Авиля і настроми́в його́ на ви́ла. Поба́чив це Бог, розгні́вав ся на Ка́їна, і посила́ а́нгила. „Постанови́ ти їх на ви́дному мі́сьті, щоб усі́ лю́ди ба́чили та ка́ялись“. — „Та де́-ж їх постанови́ть: я ни зна́ю“. — „Та постанови́ їх на мі́сяці“. — Ангил постанови́в їх на мі́сяці: ото́-ж їх і ви́дно там. І та́м вони бу́дуть до са́мого стра́шного су́ду, шоб лю́ди диви́лись на їх та ка́ялись.

А хто ка́же, шо то Ка́виль Ка́виля або Ке́вель Ве́веля уби́в та й диржи́ть — ра́зно ка́жуть.

(Катеринодар. Р. 1895 записано мною від О. Ю. Півня).


Суспільне надбання

Ця робота перебуває у суспільному надбанні у всьому світі.


Цей твір перебуває у суспільному надбанні у всьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1923 року і автор помер щонайменше 100 років тому.