Етноґрафічний збірник/II/Отак як бариня — свиня, а як барин — собака

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
29. Отак як бариня — свиня, а як барин — собака.

Мужи́цька свиня́ ви́йшла на у́лицу (!) і пішла́ ми́мо ба́рского двора́. Ба́рскій (!) соба́ка угля́дів, і ви́скочив за двір, та й здогна́в її і порва́в ду́же здо́рово. Мужи́к росирди́в ся на ба́рина і пода́в жа́лобу мирово́му суду́. Мирови́й визива́ на суд мужика́ і ба́рина 30 чи(сла[1]) января́. Діжда́в мужи́к тридця́того числа́, уста́в ра́но, посні́дав га́рно, і наки́нув на плечі яргачи́ну[2]) і пішьо́в. Зайшьо́в до свіди́тиля, і пішли́ собі пома́лу.

А ба́рин уста́в у шість часо́в утра́, закуси́в га́рно, напи́в ся, і звилі́в ку́чирю запрягти́ каля́ску. І сі́ли с ба́ринею в двох і пої́хали до мирово́го. Приїзжа́ють туди́ в дев(’ять) часі́в ут(ра*), а мужи́к уже́ був там. Ухо́дять у ка́мору. Мирови́й суддя́ уже́ сиди́ть за столо́м, а мужи́к стої́ть посеред ка́мори, і роска́зує, як соба́ка порва́в свиню́. Ба́рин і ба́риня ухо́дять і стаю́ть: ба́рин став по пра́ву сто́рону мужика́, а бариня по лі́ву ст(орону). Мирови́й су́деть (!), по́тім чита́ реше́ніє: „Ба́рин до́лжин уплати́ть мужико́ві за свиню́ два́дцять руб.“ Ба́рин ту́т-же вийма́ гро́ші і дає́ мужико́ві. Пото́м і пита́: „Ну, скажи́, пожа́луста, як він її́ порва́в?“ Мужи́к і ка́же: „Та як же порва́в!? Моя́ свиня́ ішла́ не дале́ко от ва́шого соба́ки“. Потім зи́рк у сто́рону та й ка́же: „О-та́к як раз, як оце ва́ша ба́риня — свиня, а ви — собака́, і ваш соба́ка ки́нув ся, і порва́в її́. Ба́рин із стида́ виска́кує із ка́мори, а ба́риня за ним, і сіда́ють на коля́ску і в’і(ж)жа́ють поскорі́й. А мужи́к ски́нув ша́пку, і подя́кував мирово́му судьї́, і вихо́дить іс ка́мори і іде́ свої́м путе́м до-до́му. І коне́ць.

(Ст. Шкуринська. 9. III. 94. Записав Хв. Гр. Півень).


  1. Чорноморцї становлять Росию яко супротилежність Чорномориї.
  2. У В. І Даля: „Єрга́къ = тулупъ или халатъ изъ жеребячыхъ, пыжиковыхъ, козульихъ, сурочьихъ и инныхъ короткошерстыхъ шкуръ, шерстью наружу“.
Суспільне надбання

Ця робота перебуває у суспільному надбанні у всьому світі.


Цей твір перебуває у суспільному надбанні у всьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1923 року і автор помер щонайменше 100 років тому.