Життя і світогляд Т. Г. Масарика/До чехословацького робітництва
| ◀ Революція і большевизм | Життя і світогляд Т. Г. Масарика До чехословацького робітництва (Т. Г. Масарик) пер.: О. І. Бочковський |
|
Я хочу до вас промовити, робітники, і звертаю головно до вас соціялістів кілька, я б сказав, майже робітничих слів. Я був сам робітником, завжди співчував з вами та вспівчуваю вам. Гадаю, що я дав цього доказ. Домагання і бажання, які мені тут були з'ясовані, я принимаю і обіцяю вам, що не тільки по змозі своїх сил, але і цілої нашої держави старатисяму, щоб сталися поліпшення, які є необхідні. Я знаю, що не все гаразд, але справедливий критик мусить сказати, що по так великій війні — 4 рочній всесвітній війні, не лиш у нас, але у цілому світі відносини є дуже розбурхані; протягом 4 років можна знищити те, що мабуть 100 літ доведеться виправлювати. Руйнувати є легко, але не є так легко будувати. Ми переживаємо всенаціональну та всесвітню крізу. Ваш промовець доторкнувся крізи у соціяльно-демократичній партії; я не ухилююсь від дискусії, бо не рад ходжу навкруг гарячої каші: отже ви робітники і соціялісти опинилися в крізі. Ваш бесідник саме говорив про цю крізу та як слід її перемогти. Я скажу вам кілька щиро думаних слів про цю вашу крізу, та в чім вона полягає.
Уявіть собі добре, яке це мало значіння, що в нашому уряді Республіки соціялістичні партії мали 9 міністрів та одного голову парляменту — мали в парляменті Томашка[1], в так важній позиції, як міністерська — отже 10 чоловік на визначному місці. Я прошу, щоб ви це порівняли з державами цілої Европи. Во всій Европі не було держави, деб соціялісти мали так визначну позицію. Ми маємо 17 міністрів, з них більшість були соціялісти; я є певний, що при обережній, спокійній, пляномірній праці, ваші міністри в порозумінню з вашими орґанізаціями, могли б багато зробити для вас. Супроти них однак партія була в опозиції. Ваші міністри вийшли з уряду. У причинах цього виступу і спочиває власне кріза соціяльної демократії та національного соціялізму. Чеський соціялізм отже переживає крізу. В уступленню ваших міністрів з уряду є признання великої внутрішньої крізи, а я додаю, не тільки ваших партій, але цілого народу. Я слідкував за розвитком справ від самого початку зі справжнім зацікавленням та не можу не закликати вас до того, щоби ви ці відносини осуджували досить спокійно. Подратування, товариші, це не плян, — ані захоплення не є пляном. Найкраща воля сама не вистарчить, о скільки не буде серіозности та розуму, а, з окрема, будьте певні, що для переможення тої крізи яку ви переживаєте — треба голов, а не пястуків. Це добре запамятайте!
Я сам майже рік був в Росії. Пережив російську революцію. Я приїхав до Росії в маю 1917 року. Тоді був там буржуазно-соціялістичний уряд. Я перебув большевицьку революцію від самих початків аж до кінця у Петербурзі, Москві, Київі. Наші хлопці, що були зі мною, знають, що ми пережили.
Я добре знаю большевицьку Росію і дуже дбайливо слідкував за большевицькою революцією. І я констатую вам після найкращої свідомости та сумління, що для нас Чехів російський зразок не годиться. Коли хтось гадає, що ми можемо робити те, що роблять в Росії, то він дуже помиляється. Я не хочу пускатися у велике критикування; але в Росії немає комунізму, а навіть соціялізму просто тому, що російський нарід не є освічений для соціялізму. Я не хочу критикувати, але мушу констатувати факт —, бо яко голова держави маю обовязок обсервувати і, в наслідок постійного слідкування за російським розвитком, маю обовязок з'ясувати собі справи, про які росходиться. Я не доторкуюся того, що слід було б робити в Росії, бо це не моя річ, це зроблять самі в Росії, але я знаю, що ми в Чехах, потребуємо шляху способу праці, методи суспільних перемін по нашому хатньому зразку, згідно з нашими потребами. Російська метода є непригідна для нас. Росія — це величезний нарід, але що, на — жаль, не вміє читати та писати, є менше освічений, є на иншому щаблю культури чим ви — тому у нього все, що він робить, має инший характер, отже і його — так зв. комунізм. Я вже вам казав: комунізму в Росії немає. Але на папері він є. Росія — це селянин, а селянин не знає комунізму. Там є приватна власність. Коли почалася большевицька революція і поміщикам насильно була забрана земля, її розібрали селяне і вона залишилася в їх приватному посіданню.
Така є ситуація. Я навіть сказав, що в Росії немає і соціялізму. Ваш соціялізм та европейський, після Маркса, є науковим соціялізмом; через це ваш соціялізм відріжнюється від соціялізму в Росії. Як може бути в Росії науковий соціялізм, коли там люде не вміють читати і писати? Справжня демократія буде лише там, де кожна людина, буде думати та буде вихована до соціялізму, як кажеться, науково. Маркс і Енґельс говорили про пролєтаріят; але мали на думці освічений пролєтаріят, що потрафить продовжувати наукову і фільософічну працю Фіхте і Гегеля.
Соціялізація — добре: я сам у свому посланню висловився про соціялізацію та я знова висловлюся тут перед вами за соціялізацію. Соціялізація буде переводитися ступнево, і буде починатися від того, що є, як кажеться, зріле. Саме ваш фах є перший, який у нас та в цілому світі береться під увагу. Це є ситуація, яку ви маєте право використати, але я вам можу і мушу радити, що нам не вистарчить соціялізаційна програма кличів, бо ми потребуємо тепер соціялізації праці головою, та пляну, як це систематично переводити. А цього досягнемо, як що не позволимо зводитись порожніми гаслами. Я можу отже вас знова закликувати, як це я вже раз зробив в пражських фабриках до того, щоб ви багато роздумували, як через співділання всіх порядних людей та працьовників досягнути того, чого ви домагаєтеся. Це є велика річ, яку ви i наша держава хочуть здійснити. Я знаю, і ви це підчеркуєте, що ви є революційною партією. Я сам робив революцію і знаю, що це значить. Я є певно переконаний, що, відповідно до щабля освічености нашого народу, ми можемо це зробити мирно, через взаємне порозуміння.
Соціяльна революція вже є. Більшість людей не спостерегла, що вона вже настала; — щоб її докінчити і дати їй окреслені останні форми для цього потреба, повторяю, розуму, а не пястука. Суспільні переміни матимуть успіх, як що ми будемо мати ясні та окреслені пляни. Я не боюся. Коли я в 1914 і 1915 рр. мав рішитися на орґанізування нашої закордонної, революційної акції, і коли я собі сказав: „будеш закликувати людей, щоб вони жертвували своє життя“, це для мене було дуже тяжким питанням. Я не перебільшую, що ночі і ночі не міг я спокійно спати. Але, коли я дав гасло: „Отже, до боротьби проти Австрії за кожну ціну!“ — я знав, що роблю. Я стратив сина; моя дочка була вязнена, моя жінка ще й досі слаба — все це однак не вплинуло на мене. У Петрограді та Москві я ходив улицями, коли кулі літали. В Київі до моїх вікон долітували кулі і шрапнелі — я не боявся, я не боюся жадних революцьонерів, я сам був в огні і власне тому маю право сказати, що гратися з революцією тепер, після успішної революції, не є на часі. Коли ви потрафили через своє зорганізування стільки досягнути — ви, старші робітники, чи ж ви не памятаєте, чого ви досягли шляхом організації? — Уважайте, що це значить, що ви соціялісти, які не маєте більшости в народі, мали більшість в уряді! Я хочу лише підчеркнути, що ви організаційною і парляментарною тактикою досягли успіху, якого не доробилася ані одна соціялістична партія в Европі.
Я не маю більше, щоб вам сказав, можу лише побажати, щоб ви, як того бажав Маркс, мали справжній науковий соціялізм, щоб ми мали пролетаріят, який би потрафив контролювати розвиток промислу, щоб ви чеські соціялісти обох таборів потрафили рішати справи в спокою та з розвагою, яких вимагає людність і справедливість.
——————
- ↑ Томашек, відомий провідник чеської С. Д., одноголосно обраний головою як революційного так і теперішнього чехословацького парляменту (прим. перекл.).