завада (слово)

завада

Зава́да, ди, ж. Препятствіе, помѣха, затрудненіе. То завада є йому, що воно не зійшло. Камен. у. Бу́ти на зава́ді. Служить помѣхою, мѣшать. Йому й муха на заваді. Ном. № 2890. Поганому животові й пироги на заваді. Посл. Ста́ти на зава́ді. Помѣшать.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Зава́да, ди, ж. Препятствие, помеха, затруднение. То завада є йому, що воно не зійшло. Камен. у. Бу́ти на зава́ді. Служить помехою, мешать. Йому й муха на заваді. Ном. № 2890. Поганому животові й пироги на заваді. Посл. Ста́ти на зава́ді. Помешать.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28