загін
|
|
Загі́н, го́ну, м. 1) Загонъ, пашенная полоса. Угор. 2) Отрядъ. А козаки тим часом сунули з України повагом, свої загони до купи скликаючи. К. Хмельн. 3) Мѣсто на рѣкѣ, гдѣ вода течетъ тихо. Шух. I. 225. Ум. Загіне́ць, загоночок. Добрий жнець не питається, чи широкий загінець. Ном. № 7356.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924
Загі́н, го́ну, м. 1) Загон, пашенная полоса. Угор. 2) Отряд. А козаки тим часом сунули з України повагом, свої загони до купи скликаючи. К. Хмельн. 3) Место на реке, где вода течет тихо. Шух. I. 225. *4) Загон, отгороженное место. Надумали вони зробити при дорозі загони для скотини; старші брати понавозили на загони з лісу дубків, а менший брат зробив свій загін із трави (Казка). Крим. Ум. Загіне́ць, заго́ночок. Добрий жнець не питається, чи широкий загінець. Ном. № 7356.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28