запал
|
|
За́па́л, лу, м. 1) Жаръ, горячность; пылъ, пылкость; воодушевленіе. В такім запалі він був і справді трохи похожий на героя Иліяди. Левиц. Пов. 16. В запалі налетів на Маса, як на мале курча шулік. Котл. Ен. VI. 32. Мов з запалу до забави, все грав, словом не озвавсь. Мкр. Г. 15. 2) — у го́рлі. Воспаленіе въ горлѣ. Вх. Зн. 20. 3) Затравка у ружья. (Черном.). Въ слѣд. стихахъ пѣсни употр. повидимому въ значеніи: выстрѣлъ. Вдарили разом з самопалов в седмі-п'ятдесят запалов. АД. I. 246.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924
За́па́л, лу, м. 1) Жар, горячность; пыл, пылкость; воодушевление. В такім запалі він був і справді трохи похожий на героя Иліяди. Левиц. Пов. 16. В запалі налетів на Маса, як на мале курча шулік. Котл. Ен. VI. 32. Мов з запалу до забави, все грав, словом не озвавсь. Мкр. Г. 15. 2) — у го́рлі. Воспаление в горле. Вх. Зн. 20. 3) Затравка у ружья. (Черном.). В след. стихах песни употр. повидимому в значении: выстрел. Вдарили разом з самопалов в седмі-п'ятдесят запалов. АД. I. 246. *4) Загар. Киев.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28