Записка КПК та Відділу адміністративних органів ЦК КПРС про колишнього керівника 2 управління НКВС Федотова
 |
|
 | ||
| Як допомогти й отримати допомогу під час війни |
| Записка КПК та Відділу адміністративних органів ЦК КПРС про колишнього керівника 2 управління НКВС Федотова , перекладено з російської мови користувачами Вікіджерел 1956 |
|
Підлягає поверненню в II сектор Загального відділу ЦК КПРС після засідання Секретаріату
Прим. № 2
Вих. № СТ-1061
4.X.1956 р.
До засідання Секретаріату ЦК КПРС.
Записка КПК та Відділу адміністративних органів ЦК КПРС про колишнього керівника 2 управління НКВС Федотова.
До Комітету Партійного Контролю при ЦК КПРС і Відділу адміністративних органів ЦК КПРС надійшли дані про те, що в Хабаровському управлінні НКВС—МДБ протягом 1941—1949 р.р. використовувалися провокаційні методи в агентурно-оперативній роботі, що спричинили важкі наслідки.
Перевіркою встановлено, що в 1941 році з санкції керівництва НКВС СРСР Управлінням НКВС по Хабаровському краю в 50 км від м. Хабаровска, в районі села Казакевичи поблизу кордону з Маньчжурією були створені фальшива радянська прикордонна застава, „Маньчжурський прикордонний поліцейський пост“ і „Повітова японська військова місія“, які працівниками органів держбезпеки в листуванні іменувалися „млином“. За задумом працівників НКВС імітація радянської прикордонної застави і японських прикордонних і розвідувальних органів призначалася для перевірки радянських громадян, які органами держбезпеки підозрювалися у ворожій діяльності.
Однак на практиці цей захід було грубо перекручено і спрямоване не на боротьбу з дійсними ворогами радянської держави, а проти невинних радянських громадян.
Справжній матеріал
Направлений т. Хрущову
5.X.56 через т. (нерозбірливе прізвище)
(нерозбірливий підпис)
Колишній начальник Хабарівського управління НКВС Гоглідзе та колишній начальник 2 управління НКВС СРСР Федотов, що здійснював безпосередній контроль за роботою „млина“ використовували „млин“ в антидержавних цілях, для фабрикації матеріалів звинувачення на радянських людей.
„Перевірка“ на горезвісному „млинові“ починалася з того, що особі, яка підозрювалася в шпигунстві або іншій антирадянській діяльності, пропонувалося виконати закордонне завдання органів НКВС. Після отримання від „підозрюваного“ згоди на виконання завдання інсценувалося його закидання на територію Маньчжурії з пункта фальшивої радянської прикордонної застави і затримання японськими прикордонною владою. Потім „затриманий“ передавався в будівлю „Японської військової місії“, де піддавався допиту працівниками НКВС, що виступали в ролі офіційних співробітників японських розвідувальних органів і російських білогвардійців-емігрантів. Допит мав своїм завданням домогтися від „перевіряємого“ визнання „японській владі“ в зв'язку з „радянською розвідкою“, для чого створювалася виключно важкі, розрахована на моральний злам людини умови допиту, застосовувалися різного роду погрози та заходи фізичного впливу.
Багато осіб, штучно вкинутих в незвичайні і важкі для них умови, вважаючи, що вони дійсно перебувають в руках ворогів і в будь-який час можуть бути фізично знищені, розповідали співробітникам НКВС, які виступали в якості японців, про зв'язки з органами НКВС і про ті завдання, що вони отримали для роботи в Маньчжурії. Деякі з цих осіб, залякані смертельною небезпекою, що їм загрожувала, під впливом заходів фізичного впливу повідомляли окремі відомості про Радянський Союз.
Після закінчення допитів, які іноді тривали протягом декількох днів і навіть тижнів, „затриманого“ перевербовували представники „японських розвідорганов“ і закидався на територію СРСР з розвідувальним завданням. Фінал цієї провокаційної гри полягав у тому, що „перевіряємий“ заарештовувався органами НКВС, а потім як зрадник Батьківщини засуджувався Особливою нарадою на тривалі терміни позбавлення волі або до розстрілу.
Ось кілька прикладів того, як здійснювалися провокації щодо радянських громадян із застосування „млину“.
В січні 1945 року УНКВС Хабаровського краю був заарештований й далі як зрадник Батьківщини засуджений Особливою нарадою при НКВС СРСР на 10 років ВТТ директор „Заготконтори“ Сахалінторгу член партії Рєпін О. М. В обвинувальному висновку за справою Рєпіна сказано, що він, будучи притягнутий до закордонної роботі і направлений в грудні 1944 року на територію Маньчжурії зі спеціальним завданням, здійснив зраду — видав японцям завдання і пароль НКВС, після чого повідомив японцям наклепницькі вимудрування про Радянський Союз, після чого був перевербований і закинутий в СРСР з розвідувальним завданням.
На попередньому слідстві в 1945 році Рєпін показав, що не витримав тривавших протягом шести днів катувань і тортур та розповів „японцям“ про отримане ним від НКВС завдання.
Перевіркою встановлено, що в дійсності Рєпін в Маньчжурію в грудні 1944 року не направлявся, а був перепущений через „ФЗ“, де працівники Хабаровського управління НКВС вибили з нього свідчення про „зрадницьку“ діяльність.
Військовий трибунал Далекосхідного військового округу 2 листопада 1955 року т. Рєпіна повністю реабілітував, а Хабаровським крайкомом КПРС він відновлений в рядах партії. Таким чином, зі справи Рєпіна видно, що ні шпигуном, ні зрадником Батьківщини він не був, а тяжкі державні злочини, що ставилися йому в провину, сфабриковані працівниками НКВС.
У жовтні 1942 року Хабаровське управління НКВС заарештувало інженера-будівельника Броніковского С. С. Підозрюючи за Броніковськом невикриття агента німецької та японської розвідок, до чого не було ніяких підстав, працівники УНКВС вирішили його перевірити. Для цього Броніковському запропонували вийти за кордон з розвідувальним завданням, з чим він погодився і 1 вересня 1942 року був переправлений „через кордон“. За легендою, яку отримав Бронікивський від органів НКВС, він повинен був правдиво розповісти „японцям“ автобіографію, повідомити про його арешт в 1937 році і перебування у в'язниці, а потім заявити, що він вирішив бігти в Маньчжурію.
Опинившись на „суміжній стороні“ Броніковський був затриманий „японо-маньчжурською прикордонною поліцією“ і майже місяць утримувався у в'язниці, підданий допитам як перекидчик. На допиті Броніковський тримався гідно, не повідомив ні про вербування його органами НКВС, ні про завдання, з яким був переправлений „за кордон“. Подальший перебіг подій розгортався за заздалегідь виробленим шаблоном. „Представник японської розвідки“ завербував Броніковського для роботи на користь Японії і „перекинув“ його в СРСР.
Незважаючи на те, що відразу ж після „перекидання“ Броніковський доповів працівникам НКВС про невдачу, що його спіткала, і відверто визнав, що він був завербований „японцями“, незважаючи на те, що перевіркою в штучно створеному ворожому СРСР середовища закордоння було остаточно встановлено, що ніякого стосунку до розвідок капіталістичних держав Броніковський не має, робітники УНКВС ухвалили заздаледіть неправильне рішення про його арешт. Формальною підставою для такого рішення стало те, що на допиті в „японців“ Броніковський повідомив деякі відомості про м. Хабаровськ.
З моменту підготовки „матеріалів“ на арешт Броніковського і далі в процесі слідства за його справою, співробітники УНКВС встали на шлях грубої фальсифікації документів. У довідці, що знаходиться в окремому конверті при справі, зазначено: „Фотокопії планів і свідчення Броніковсько, що додаються до слідчої справи в окремому конверті, здобуті КРО УНКВС по Хабаровському краю через вельми серйозну і перевірену агентуру. Ці матеріали ні в якому разі і ні в якій мірі не повинні використовуватися в допитах Броніковського, оскільки це може спричинити за собою розшифровку цінної агентури“. „Перевірочний" оперативний захід на „ФЗ“ викладено в спеціальному заключенні як посилка Броніковського за кордон з дійсним розвідувальним завданням.
Введений такими документами в оману прокурор підтвердив обвинувачувальний винсновок щодо Броніковського і погодився зі спрямуванням справи на розгляд Особливої наради при НКВС СРСР. Рішенням Особливої наради від 24 квітня 1943 р. Броніковський був засуджений до розстрілу і 24 квітня розстріляний.
Військовий трибунал Далекосхідного військового округу 11 квітня 1956 року справу щодо Броніковського припинив за відсутності складу злочину. За сфабрикованими в „ФЗ“ матеріалами також були зсуджені Особливою нарадою при НКВС СРСР до розстрілу Швайко С. І. і Куракін П. В. Наразі вони повністю реабілітовані.
Кричущим свавіллям порушення соціалістичної законності є такі факти: 21 листопаду 1947 року радянський громадянин, китаєць Ян-Лін-Пу, який працював кухарем на „ФЗ“ обурився свавіллям, що там робилося, побив посуд, знищив всі кухонні предмети японського виробництва. Керівник відділення Попов спільно з неприлюдним співробітником Чу-Цин-Лінем, побоюючись, що Ян-Лін-Пу може ухибитися за кордон, застрелили останнього. Тим самим Чу-Цин-Лінем в листопаді 1947 року було вбито ще 2 людини з обслуги „ФЗ“.
Обов'язки „білогвардійців“ на „ФЗ“ виконували співробітники Хабаровського управління НКВС: Орьєв О. І., Антонов Д. О., Слободянюк І., які в колишньому притягувались до кримінальної відповідальності за порушення соціалістичної законності. В 1941 р. Військовим трибуналом військ НКВС Хабаровського округу Орьєв був засуджений до 8 років позбавлення волі, Антонов до 7 років та Слободянюк до 5 років позбавлення волі. Всі вони у виправно-трудових таборах знаходилися до 1943 року. На клопотання Хабаровського крайового управління НКВС вони були достроково звільнені від подальшого відбуття покарання і скеровані на роботу в „ФЗ“.
Обов'язки керівника „повітової японської військової місії“ виконував японець Томіта, який в 1937 році перейшов кордон в районі Нерчинського заводу Читинської області, де був затриманий радянськими прикордонниками. Під час слідства Томіта дав свідчення про свою належність до японської розвідки та, що він в Радянський Союз прибув за завданням 2 відділу штабу Квантунської армії з метою шпіонажу. В травні 1940 р. Військовим трибуналом Московського військового округу Томіта був засуджений до вищої міри покарання, але рішенням Президії Верховної Ради СРСР від 20 листопада 1940 року розстріл був замінений 10 роками позбавлення волі. Таким чином, Томіта, будучи засудженим радянським судом, як шпіон японської розвідки, був скерований на ложний закордон, де здійснював допити радянських громадян.
Встановлено, що в період з 1941 по 1949 рік через „млин“ було перепущено біля 130 осіб. Останнім часом Військовим трибуналом Далекосхідного військового округа перевірено 27 судових справ на 27 осіб, що пройшли через „ФЗ“. Всі вони повністю реабілітовані.
Органи прокуратури вживають заходи з перевірки матеріалів щодо інших осіб, засуджених за матеріалами „ФЗ“.
Про існування „млина“ знало вузьке коло центрального апарату НКВС СРСР та управління НКВС по Хабаровському краю. Всі заходи, пов'язані із її застосуванням, утримувалися в суцільній таємниці. Відомі випадки, коли особи, що здогадувалися про дійсне призначення „ФЗ“ піддавалися фізичному знищенню. Так, колишній начальник Хабаровського управління Акимов Ф. Ф., під часу докладу 29 січня 1944 року Кобулову про поведінку на „млині“ Бочкова М. И., писав: „... якщо він (Бочков) буде засуджений до ув'язнення на будь який термін, то, перебуваючи в таборах, він, зрозуміло, розширить свою провокативну діяльність і сторить немало труднощів для розбору із утриманням в таємниці заходу, що проводився“. Акімов просить врахувати це й вжити заходів щодо того, щоб до Бочкова була застосована вища міра покарання. Стараннями Меркулова, керівника 2 управління НКВС Федотова та його заступника Райхмана справу на Бочкова було перенесено з суду на розгляд Особливої наради, рішенням якої Бочков був розстріляний. Зараз він посмертно реабілітований.
В результаті ознайомлення з матеріалами, пов'язаними з роботою „млина“ і матеріалами органів суду й прокуратури з цього питання встановлено, що в фальсифікації кримінальних справ на радянських громадяни брали участь до 20 осіб робітників органів держбезпеки. Частина з них в теперішній час звільнена з органів КДБ на пенсію, частина працює в органах МВС, а також центральному апараті КДБ при РМ СРСР та його периферійних органів. І тільки 4 особи Хабаровським крайкомом КПРС притягнуті до відповідальності.
Одним з головних організаторів цієї брудної провокації є генерал-лейтейнант Федотов. Будучи керівником 2 управління НКВС СРСР, Федотов особисто керував роботою „млина“, звітував про нього Берії та Меркулову, виконував їх доручення щодо застосування „ФЗ“ щодо низки радянських громадян. Все листування та звіти Хабаровського управління НКВС із центром про роботу „млина“ адресувалося тільки на ім'я Федотова, поминаючи канцелярію. Жоден захід пов'язаний з використанням „ФЗ“, не проводився без його санкції. Федотов особисто наполягав перед колишнім ворожім керівництвом НКВС СРСР про застосування розстрілу до низки невинних радянських громадян.
Враховуючи важкість наслідків, що наступили в наслідок провокаційної діяльності, що впроваджувалась щодо радянських громадян за справою ложний закордон, вважаю за доцільне:
1. В зв'язку з тим, що генерал-лейтейнант Федотов є одним з головних організаторів цього провокаційного заходу і що, окрім цього, т. Федотов припускався тяжких порушень соціалістичної законності в інших справах, доручити КПК при ЦК КПРС розглянути питання про партійну відповідальність генерала Федотова за вказані дії.
1)2. Доручити КПК при ЦК КПРС розглянути питання про партійну відповідальність співробітників органів держбезпеки, що припускалися (нерозбірлива вставка) порушення соціалістичної законності за цією справою.(нерозбірливе доповнення)
2)3. Запропонувати Комітету держбезпеки при Раді міністрів СРСР розібратися та вирішити питання щодо доцільності роботи в органах КДБ осіб, причетних до проведення вказаних провокаційних заходів.(нерозбірливе доповнення)
3)4. Доручити Прокуратурі СРСР прискорити розгляд і перевірку справ щодо інших осіб, засуджених за матеріалами „ФЗ“.
Прохаємо дозволу.
Заст. голови Комітету Партійного Контролю при ЦК КПРС
|
— І. Бойцов | ||
Заст. зав. Відділом адміністративних органів ЦК КПРС
|
— В. Золотухін | ||
| 26 вересня 1956 р. | |||
Вірно: (нерозбірливе прізвище)
| |||
При розгляді питання про порушення соціалістичної законності Хабаровським управлінням НКВС нами встановлено документ, який свідчить про те, що застосування в агентурно-оперативній роботі органів держбезпеки „млина“, дозвіл на її практичне застосування та фінансування санкціоновано т. Сєровим.
В листі заступника начальника УНКДБ Хабаровського краю полковника Чєснокова від 6 квітня 1941 року, надісланому начальнику 2-го управління НКДБ Федотову, повідомляється, що впровадження „млина“ заплановано на 1 червня 1941 року і ставиться питання про відрахування коштів на будівництво і утримання персоналу „млина“. На листі є резолюція колишнього заступника начальника 2-го управління Райхмана з наступним змістом: „Товариш Гузовський. Заст. наркома тов. Сєрову донесено. Він санкціонував організацію млина і запропонував надати кошторис. Пр. надати кошториси сьогодні ж. Райхман. 6.5.41“.
На будівництво й утримування персоналу „млина“ за весь період її існування з 1941 по 1949 рік витрачено близько одного мільйона рублів державних коштів.
Заст. зав. Відділом адміністративних органів ЦК КПРС
|
— Золотухін | ||
Зав. сектором Відділу адміністративних органів ЦК КПРС
|
— Тікунов | ||
| 12 вересня 1956 р. | |||
| ЦЗСД | |
| Ф. | 4 (ро292 нерозбірливо) |
| ОП. | 16 |
| С. | (нерозбірливий текст) |
| Л.Л. | (нерозбірливий текст) |
| екз. № | 145 (нерозбірливий текст) 1993 р. |