Записки НТШ/1/Про заснованнє і дотеперішнїй розвиток товариства ім. Шевченка у Львові

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Записки товариства імени Шевченка, Том I
Олександр Барвінський
Про заснованнє і дотеперішнїй розвиток товариства ім. Шевченка у Львові
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Цей текст написаний желехівкою.
Про заснованнє і дотеперішнїй розвиток товариства ім. Шевченка у Львові.

Прояви живійшого лїтературного руху шістьдесятих років на Українї не могли остати без впливу на лїтературні і национальні змагання українсько-руського народу в Галичинї. Осередком лїтературного руху шістьдесятих років в Галичинї стали часописи „Вечерницї“, „Мета“, „Нива“ і „Правда“, звідси розходили ся соняшні проміння, що розбуджували поміж нашою суспільностю национальну сьвідомість. Поміж сьвідомою своєї національности інтелїґенциєю почулась потреба засновання товариства для просьвіти селян і міщан а також для видавання лїтературних і научних творів та шкільних книжок ґімназияльних в руській мові. Так повстало в 1868 р. товариство „Просьвіта“.

Однак небавом показалось, що просьвіта селян та міщан сама про себе вже чималу вкладає задачу і тому видавництва лїтературні і научні належало би полишити іншому товариству, котре би дбало про розвиток нашої мови, лїтературу і науку в рідній мові. З кінцем 1873 р. повстало у Львові товариство ім. Шевченка на основі статуту, потвердженого ц. к. намістництвом дня 11. грудня 1873, заходом девяти патриотів, з котрих лише трьох остало між живими іменно: Др. Омелян Огоновський, професор руської мови і лїтератури в унїверситетї львівськім; Юлїян Романчук, професор ґімназиї у Львові і Теофіль Барановський, інжинїр видїлу краєвого у Львові. Всї інші основателї вже між покійними, а іменно: Степан Качала, Михайло Димет, Др. Корнило Сушкевич, Др. Олександер Огоновcький, Льонґін Лукашевич і Михайло Коссак. Сї перші основателї товариства ім. .Шевченка признали потребу засновання власної друкарнї, позаяк думали, що сим способом найскорше зможуть підпомагати рух лїтературний і науковий. Перевести сю думку в життє прийшлось їм тим лекше, позаяк окрім жертв, зложених 33-ма Русинами галицькими, обдарували нове товариство вельми щедрими дарами покійні вже патриоти з України Пнї Милорадовичева а опісьля Михайло Жученко. Слава і честь сим щедрим патриотам, що допомогли утворити огнище для лїтературно-наукових праць і видань українсько-руських, а істория нашого национального розвитку з великою пошаною запише їх імена на своїх листах.

Друкарня заснована в 1874 р. чимало причинила ся до розбудження лїтературного руху в Галичинї, позаяк товариство подавало в своїй друкарні мірні цїни і кредит видавцям і письменникам. Іменно підпомагало товариство часопись лїтературно-наукову „Правда“ і видало своїм накладом лїтературно-наукову часть XI. річника і XIII. річник „Правди“. В р. 1885 переняло товариство від проф. Омеляна Партицького часопись для руських родин „Зоря“ і видає її досї, завівши в нїй від двох років ілюстрациї. Окрім того видало товариство ім. Шевченка своїм накладом окрімно: Дра Ом. Огоновського Studien auf dem Gebiete der ruthenischen Sprache, Істориї руської лїтератури чотири томи (5-ий том друкує ся), Е. Горницького Дїва Орлєанська, повісти Івана Левицького: Над Чорним морем і Навіжена, Подоленка К. Т. За громаду і В. Чайченка Повісти, два томи (третий друкуєть ся). Коли-ж до того додамо, що мало що не всї видання периодичні і непериодичні українсько-руські і книжки шкільні руські для ґімназиї друкують ся в друкарнї товариства, то се може бути певним доказом, яку велику вагу має друкарня товариства для национально-культурного розвитку українсько-руського народу.

А все-ж таки при найщирших змаганнях своїх членів не змогло товариство ім. Шевченка вповнї сповнити сеї великої задачі, що-б справдї стати осередком і огнищем розвитку лїтератури і науки українсько-руської. Адмінїстрация друкарні і фінансова сторона товариства забирали кожночасному видїлови товариства вельми багато часу і випирали лїтературні і наукові змагання на другий плян. Коли тимчасом інші навіть дрібнїйші народи славянські плекають свою мову і розвивають лїтературу і науку в своїх академіях наук, нарід українсько-руський не тілько не має академії наук, але не витворив навіть справдї наукового товариства, котре могло-б положити підвалини до будучої святинї наук.

Потребу такого наукового огнища почували всї щирі Русини і вважали товариство ім. Шевченка єдино можливим, щоби воно приняло ся за таку задачу, завівши у себе відповідну науковим вимаганням орґанїзацию. Вже V-ті загальні збори товариства д. 7 н. ст. цьвітня 1890 р. розбирали проєкт зміни статутів, поданий проф. Ол. Барвінським відповідно бажанням українсько-руських патриотів і прихильників товариства. Одначе збори не спромогли ся полагодити сеї справи і поручили новому видїлови, скликати ad hoc нові загальні збори.

Шесті загальні збори товариства ім. Шевченка з д. 1. (13.) марця 1802 р. зазначили почин нової доби в розвитку і поступі товариства, позаяк постановили підняту на V. загальних зборах переміну товариства на „наукове товариство імени Шевченка“. Статут змінений, ухвалений загальними зборами, подано до ц. к. намісництва, а скоро ц. к. намісництво прийме до відомости сю зміну, буде могло товариство уконституовати ся па нових основах. Та поки зможемо оповістити повий статут в цїлій основі, скажемо тут кілька слів про нову орґанїзацию товариства. Наукове товариство ім. Шевченка має плекати та розвивати науки в українсько-руській мові та штуки і збирати та зберегати всякі памятки, старинности і наукові предмети України-Руси. До того мають служити: наукові досьлїди з фільольоґії руської і славянської та істориї українсько-руського письменства і штуки, з істориї і археольоґії України-Руси, а також з наук фільософічних, полїтичних, економічних і правничих, математичних, природних з ґеоґрафією і лїкарських; відчити, розправи і розмови наукові; з-їзди учених лїтератів і артистів; видання наукових „Записок товариства ім. Шевченка“ і інших творів наукових; збираннє материялів до біблїотеки і музея; премії і підмоги ученим, лїтератам і артистам, а на останку удержуваннє друкарнї і книгарнї. — Товариство має подїлити ся на три секциї: фільольоіічну, історично-фільософічну і математично-природничо-лїкарську. Для деяких справ наукових може бути вибрана окрема комісия. Товариство полагоджує свої справи на загальних зборах, засїданнях видїлу, секций і комісий. Засїдання наукових секций мають відбувати ся що місяця, загальні збори найменше раз в роцї. Товариство має складати ся з членів дїйсних (2 р. вписового одноразово і 3 р. щорічної вкладки), основателїв (50 р. одноразової вкладки) і почестних. — Видїл для управи товариства має складати ся з голови, 5 членів (заступника голови, біблїотекаря, секретаря, редактора видань товариства і адмінїстратора майна) і 2 заступників. Окрім того входять до видїлу директори секций або вибрані секциєю референти секцийні.

Пускаючи в сьвіт I. том „Записок наукового товариства ім. Шевченка“ з вісткою про сю вельми досяглу реформу нашого товариства, маємо повну надїю, що всї щирі прихильники розвитку українсько-руської мови, лїтератури, науки і штуки громадно приступати муть до нашого товариства і помагати муть в єго науковій роботї, а також покладаємо надїю, що між українсько-руськими патриотами знайдуть ся наші Стросмаєри і Глявки, котрі материяльними засобами допоможуть колись на підвалинах нашого товариства здвигнути українсько-руську академію наук і штук!

Відень в жовтнї 1892.

Олександер Барвінський.

Суспільне надбання

Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах та Австрії.


  • Робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах, тому що вона опублікована до 1 січня 1925 року.
  • Термін дії авторських прав на цей твір в Австрії закінчився до 1 січня 1997 року, оскільки авторське право в Австрії закінчується 70 років після смерті автора.
  • Автор помер у 1926 році, тому ця робота є у суспільному надбанні у тих країнах, де авторське право діє протягом життя автора плюс 80 років чи менше. Ця робота може бути у суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.