Заява прем'єр-міністра Польщі Матеуша Моравецького від 29.12.2019
 |
|
 | ||
| Як допомогти й отримати допомогу під час війни |
| Заява прем'єр-міністра Польщі Матеуша Моравецького від 29.12.2019 , перекладено з англійської мови користувачами Вікіджерел Варшава: 2019 |
|
XX-е століття принесло світові неймовірні страждання і смерть сотень мільйонів людей, убитих в ім'я жахливих тоталітарних ідеологій. Число людей, які загинули від нацизму, фашизму і комунізму, очевидно для людей нашого покоління. Також очевидно і те, хто несе відповідальність за ці злочини, — і чий пакт почав Другу світову війну, найсмертельніший конфлікт в історії людства.
На жаль, чим більше часу проходить після цих трагічних подій, тим менше наші діти і внуки знають про них. Ось чому так важливо, щоб ми продовжували говорити голосно, розповідаючи правду про Другу світову війну, про її винуватців і жертви, і протидіяти будь-яким спробам спотворити історію.
Пам'ять про це зло особливо важлива для Польщі — першої жертви цієї війни. Наша країна першою зазнала збройну агресію нацистської Німеччини і радянської Росії. Польща стала першою країною, яка стала на захист вільної Європи.
Однак опір цим силам зла — це не тільки пам'ять про польський героїзм, а й щось набагато важливіше. Цей опір є спадщиною нині вільної і демократичної Європи, яка боролася проти двох тоталітарних режимів. Сьогодні, коли деякі хочуть розтоптати пам'ять про ці події в ім'я своїх політичних цілей, Польща повинна відстоювати правду. Не заради власного інтересу, а заради того, що означає Європа.
Пакт Молотова-Ріббентропа, підписаний 23 серпня 1939 року, не був «пактом про ненапад». Це був політичний і військовий союз, що розділив Європу на дві сфери впливу — уздовж лінії, утвореної трьома польськими річками: Наревом, Віслою і Сяном. Через місяць межа була перенесена на лінію річки Буг в результаті «Німецько-радянського договору про дружбу і кордон» від 28 вересня 1939 року. Він став прологом невимовних злочинів, скоєних протягом наступних років по обидва боки цієї межі.
Пакт між Гітлером і Сталіним вступив в силу негайно: 1 вересня 1939 року нацистська Німеччина вторглася до Польщі з заходу, півдня і півночі, а 17 вересня 1939 року до неї приєднався СРСР, напавши на Польщу зі сходу.
22 вересня 1939 в Брест-Литовську відбувся великий військовий парад — торжество нацистської Німеччини і радянської Росії, присвячене поразці, спільно нанесеній ними незалежній Польщі. Такі паради не організуються підписантами пактів про ненапад — вони проводяться союзниками і друзями.
Саме такими були Гітлер і Сталін, довгий час вони були не тільки союзниками, а фактично й друзями. Їх дружба процвітала настільки, що, коли група з 150 німецьких комуністів до початку Другої світової війни втікла з Третього рейху в СРСР, то в листопаді 1939 року Сталін передав їх Гітлеру як «подарунок» — тим самим прирікши їх на гарантовану смерть.
СРСР і Третій Рейх тісно співпрацювали весь час. На конференції в Бресті 27 листопада 1939 року представники служб безпеки обох країн обговорили методи та принципи співробітництва в боротьбі з польськими організаціями, які боролися за незалежність на окупованих територіях. Інші конференції офіцерів НКВС і СС про їхню співпрацю проводилися, зокрема, в Закопане і Кракові (у березні 1940 р). Це були переговори не про ненапад, а про ліквідацію (тобто про вбивство) людей, польських громадян, і про спільні союзницькі дії, спрямовані на повне знищення Польщі.
Без співучасті Сталіна в розділі Польщі і без поставок сировини, яку Сталін направляв Гітлеру, німецько-фашистська злочинна машина не змогла б встановити контроль над Європою. Останні поїзди з поставками покинули СРСР і вирушили до Німеччини 21 червня 1941 року — лише за день до того, як нацистська Німеччина напала на свого союзника. Завдяки Сталіну Гітлер міг безкарно підкорювати нові країни, тирмати євреїв з усього континенту в гетто і готувати Голокост — один з найстрашніших злочинів в історії людства.
Сталін займався злочинною діяльністю на сході, підкоряючи одну країну за іншою і створюючи мережу таборів, яку російський письменник Олександр Солженіцин назвав «архіпелагом ГУЛАГ». Це були табори, в яких рабські, вбивчі тортури застосовувалися до мільйонів противників комуністичної влади.
Злочини комуністичного режиму почалися ще до початку Другої світової війни — голод мільйонів росіян на початку 20-х років; Великий голод, який призвів до загибелі багатьох мільйонів жителів України і Казахстану; Великий терор, в ході якого було вбито майже 700 тисяч політичних супротивників і простих громадян СРСР, в основному російських; і так звана «Польська операція» НКВС, в якій були розстріляні громадяни СРСР в основному польського походження. Дітей, жінок, чоловіків відправили на смерть. Тільки в «Польській операції», за даними НКВС, радянські комуністи планомірно розстріляли понад 111 тисяч осіб. Бути поляком в СРСР в той час означало або смертний вирок або багаторічну зсилку.
Ця політика була продовжена новими злочинами, вчиненими після вторгнення Радянського Союзу до Польщі 17 вересня 1939 року — вбивством більше 22 тисяч польських офіцерів і представників еліт в Катині, Харкові, Твері, Києві та Мінську, злочинами, вчиненими в камерах тортур НКВД і виправно-трудових таборах в найвіддаленіших частинах радянської імперії.
Головними жертвами комунізму стали громадяни Росії. За оцінками істориків, тільки в СРСР було вбито від 20 до 30 мільйонів чоловік. Смерть і примусові трудові табори очікували навіть тих, ким опікується кожна цивілізована країна, — військовополонених, що повернулись на Батьківщину. СРСР ставився до них не як до героїв війни, а як до зрадників. Такою була «вдячність» Радянської Росії за військовополонених — солдат Червоної Армії: смерть, примусові трудові та концентраційні табори.
Комуністичні лідери, і в першу чергу Йосип Сталін, несуть відповідальність за всі ці злочини. Через вісімдесят років після початку Другої світової війни робляться спроби реабілітувати Сталіна для досягнення політичних цілей сьогоднішнього президента Росії. Ці спроби повинні бути зустрінуті жорсткою протидією з боку кожної людини, що має хоча б базові знання про історію ХХ-го століття.
Президент Путін багато разів брехав про Польщу, і він завжди робив це навмисно. Зазвичай це відбувається, коли російська влада відчуває міжнародний тиск, викликаний її діяльністю, і цей тиск виявляється не на історичній, а на сучасній геополітичній сцені. В останні тижні Росія зазнала кілька значних поразок — вона не змогла отримати повний контроль над Білоруссю, ЄС знову продовжив санкції, накладені на неї за незаконну анексію Криму, так звані переговори в «нормандському форматі» не привели до зняття цих санкцій. Одночасно були введені додаткові обмеження — на цей раз з боку США, що істотно ускладнює реалізацію проекту Nord Stream 2. У той же час російські спортсмени були відсторонені на чотири роки за використання допінгу.
Я вважаю слова президента Путіна спробою приховати ці проблеми. Російський лідер прекрасно розуміє, що його звинувачення не мають нічого спільного з реальністю, і що в Польщі немає ніяких пам'ятників Гітлеру або Сталіну. Такі пам'ятники стояли тут тільки тоді, коли вони були встановлені агресорами і злочинцями — Третім Рейхом і радянською Росією.
Російський народ — найбільша жертва Сталіна, одного з найжорстокіших злочинців у світовій історії, заслуговує правди. Я вважаю, що росіяни — це нація вільних людей, і що вони відкидають сталінізм, навіть тоді, коли уряд президента Путіна намагається його реабілітувати.
Не може бути ніякої згоди зі спробами перетворення злочинців у жертв; відповідальних за жорстокі злочини і агресорів проти незалежних країн — у невинних людей. Ми повинні разом зберегти правду — в ім'я пам'яті про жертви і на благо нашого спільного майбутнього.
Матеуш Моравецький
Прем'єр-міністр Польщі