зчинити

зчинити

Зчини́ти, ся. См. Зчиняти, ся.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Зчиня́ти, ня́ю, єш, сов. в. зчини́ти, ню́, ниш, гл. Делать, сделать, производить, произвести, совершать, совершить. Всіх козаків поїла, кормила, по Івасю Вдовиченку похорон і весілля зчинила. Мет. 424. — бу́чу. Поднять шум.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28