Зівяле листя/Нераз у сні являється мені

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зівяле листя (1922
Іван Франко
Перший жмуток (1886—1893)
«Нераз у сні являється мені…»
Існують інші версії цієї роботи: Нераз у сні являється мені…
Видання: Львів: накладом Українського педагогічного товариства і спілки, 1922.

Нераз у сні являється мені,
О, люба, образ твій, такий чудовий,
Яким яснів в молодощів весні,
В найкращі хвилі свіжої любови.

Він надо мною хилиться, страшні
Полошить мари… З трепетом, без мови
Я в тії очі знов гляджу сумні,
Що жар колись ятрили в моїй крови.

І на моє бурливе серце руку
Кладе той привид, зимну як змия,
І в серці втишує всі думи й муку.

На привид тихо, не змигнувши, я
Гляджу. Він хилиться, без слів, без згуку
Моргає: „Цить! Засни! Я смерть твоя!“