З Новим роком 1924/Радянське соборництво

by Михайло Лозинський

◀ Протирадянське соборництво

З Новим роком 1924 Михайло Лозинський VI. Радянське соборництво

Політична думка західно-українських земель після 15. марта 1923. р. і Уряд Президента Української Національної Ради ▶

Женева: Наклад автора, 1924

VI.

Радянське соборництво.

Під радянським соборництвом розуміємо гасло боротьби проти польської окупації за зєдинення з Українською Соціялістичною Радянською Републикою.

Протирадянське соборництво — одна крайність: радянське соборництво — друга крайність.

Протирадянське соборництво не бере на увагу розвитку української державности в рамах Української Соціялістичної Радянської Републики і ставиться до неї абсолютно неґативно як до форми московської окупації України.

Радянське соборництво замикає очи на те, що Українська Соціялістична Радянська Република, се тільки етап на шляху до української державности, і ставиться до неї абсолютно позитивно, як до викінченої форми української державности.

Протирадянське соборництво замикає очи на користи, які може принести визволенню західно-українських земель Українська Соціялістична Радянська Република і ціла радянська федерація, і не бачить шкоди, яка може вирости для визволення західно-українських земель, коли вони вважатимуть Українську Соціялістичну Радянську Републику формою московської окупації і ставитимуться до радянської федерації як до ворога.

Радянське соборництво не бачить шкоди, яка може вирости для визволення західно-українських земель, коли вони в теперішній стадії будови української державности звязали би свою долю з долею Української Соціялістичної Радянської Републики і цілої радянської федерації, і замикає очи на користи, які може принести визволенню західно-українських земель їх окреме становище, становище державности західно-українських земель.

Не можемо знати, в яких обставинах наступить визволення західно-українських земель.

Може воно прийти в таких обставинах, де зєдинення з територією, яка творить тепер Українську Соціялістичну Радянську Републику, буде єдиним бажанням і єдиною проґрамою цілої української нації. Але може прийти і в таких обставинах, де з огляду на тодішній стан української державности на території, яка творить тепер Українську Соціялістичну Радянську Републику, власне в інтересі української державности лежатиме, щоб західно-українські землі утворили окрему державу.

Може воно прийти в таких обставинах, де зєдиненню не будуть стояти на перешкоді ті міжнародні чинники, які співрішатимуть про визволення західно-українських земель зпід Польщі і їх будучність. Але може прийти і в таких обставинах, де інтереси міжнародніх чинників не будуть противитися утворенню окремої держави з західно-українських земель, одначе де ті самі інтереси противитимуться зєдиненню і пересуненню границі радянської системи далі на захід^[1].

Під прапором радянського соборництва стоїть не тільки комуністична партія західної України і споріднені їй ґрупи, але також ґрупи, які є далекі від комунізму і стоять під сим прапором тільки з бажання як найшвидше здійснити соборність при якій-небудь формі державности.

Як оборонці гетьманського періоду стоять на тім, що всі ґрупи українського громадянства повинні були підперти гетьмана, бо се лежало в інтересі української державности, — так не-комуністичні ґрупи, які стоять під прапором радянського соборництва, заступають думку, що в інтересі української державности лежить підперти теперішню її форму, Українську Соціялістичну Радянську Републику. Гасло: „Нехай і гетьманська, коли-б тільки українська держава“ — заступлене тут гаслом: „Нехай i радянська, коли-б тільки українська держава.“

Зі становища інтересів комуністичної партії лежить очевидно як найбільше позискування однодумців і прихильників у цілім світі, отже й на західно-українських землях.

Та наскільки комуністична партія України хоче ібможе вести не партійну, тільки українську державну політику, вона повинна розуміти, що в інтересі української державности лежить з одного боку дати західно-українським землям усю поміч, яку може їм дати теперішня українська держава, та з другого боку не наражувати їх на те, щоб Польща могла мати перед міжнароднім світом оправдання, що вона винищує не український нарід, а большевизм.

Зі становища доцільности, доки західно-українські землі знаходяться під Польщею, боротьба проти польської окупації вимагає окремого провідного центра, — незалежно від того, чи ціллю боротьби є зєдинення чи окрема західно-українська держава.

Щоби в тій боротьбі використати всі можливости й уникнути можливих небезпек, треба стояти на становищі державности західно-українських земель і ставитися до Української Соціялістичної Радянської Републики і радянської федерації як держава до держави.

Питання зєдинення чи державности західно-українських земель, се питання доцільности, яке ми самі в кождий момент можемо вирішити і перерішити.

Теперішний момент вимагає, щоб західно-українські землі вели боротьбу за визволення зпід польської окупації під прапором власної державности.

——————

1. Таке міжнароднє положення було в р. 1920, коли головні держави антанти предложили радянській владі міжнародню мирову конференцію в Льондоні і заключили з Польщею договір в Спа, яким Польща зобовязалася приняти рішення головних держав антанти в справі Галичини. Коли-б Совітська Росія й Радянська Україна були вдоволилися тодішніми побідами над Польщею і приняли те предложення, головні держави антанти проти їх волі не віддали би Галичини Польщі. Одначе вони не віддали би Галичини також Радянській Україні. З сеї гри інтересів могла повстати окрема галицька держава.