З вершин і низин (1893)/За що, красавице, я так тебе люблю
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| ◀ Не боюсь я ні Бога, ні біса | З вершин і низин Зівяле листє «За що, красавице, я так тебе люблю…» |
Раз ми здибались злучайно ▶ |
|
За що́, красавице, я так тебе люблю,
Що серце тріпаєсь в грудях несамовито,
Коли проходиш ти повз мене гордовито?
За що я тужу так і мучусь і терплю?
Чи за той хід горди́й, за ту красу твою,
За те таємне щось, що тліє полускрито
В очах твоіх, і шепче: Ту сповито
Живую душу в пелену́ тісну?
Часом здаєсь міні, що та душа живая
Квилить і тріпаєсь — тоді глибокий сум
Без твого відома лице твоє вкриває.
Тоді-б я душу дав за тебе. Та в ту ж мить
З очей твоіх мигне́ злий насміх, гордість, глум —
І відвертаюсь я, й душа моя болить.