З чужого поля/Безнадійний

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
З чужого поля (1895
Олександр Полежаев, переклад — Павло Грабовський
Безнадійний
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

О, за віщо мене згубила доля?
 О, за віщо природа викида
Мене навіки з життєвого поля,
 В сумну могилу зрана уклала?

Ще полум’ям палають мої груди,
 Кипить огонь невгасної жаги,
Я ж — мов заклятий: відцурались люди
 Болить сумління — не знести ваги.

Ще зір блудячий від Землі гидкої
 Злітає часом в ясні небеса;
Та ні надій, ні віри ніякої...
 Остання божа іскорка згаса!

Життя моє од пекла ще страшніше,
 Уява смерті каменем лягла;
А вічінь... Ні, вона мене не тіше;
 Я — син загибелі та зла!

Так навіщо, питаю я провиду,
 Мене узято з вікової тьми?
Зроби ж навпак, щоб не осталось сліду
 Болючого атому між людьми!