З чужого поля/До Італії

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Італіє! Італіє! О ти,
Що маєш дар за всі дари природи —
Отой нещасний спадок красоти,
Якого вже не знищать всі пригоди!

О, кращ, коли б у тебе менше вроди,
А більш завзяття до борні й мети,
Щоб не знущались, як тепер, кати,
Щоб смерті жах не підтинав свободи!

Не слали б Альпи галльської орди —
До смаку з По, серед лихого бою,
Твоєю кров’ю впитись місць води.

Ти не ставала б у чужі ряди,
Не жертвувала б для других собою,
Вік не служила б — вільно чи рабою!