З чужого поля/Молитва

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
З чужого поля (1895
Христо Ботев, переклад — Павло Грабовський
Молитва (Уривок)
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
III. МОЛИТВА
(Уривок)

Не тобі молюсь я, боже,
Що тремтять владики-ченці,
А що мисль обняти зможе,
Що кохаю справді в серці!
Перед розумом гну чоло,
Заборонником пригнутих,
Дійсним богом, що навколо
Просвітлить у яму пхнутих.
Підійми ж нас, боже правий,
До борні за волю милу,
Щоб загинув кат безславий,
Щоб побити вражу силу.

Підведи ослаблу руку,
Як за рідний край повстану,
Щоб без ляку зніс я муку,
Ліг тиранам на догану.
Не дай, боже, серцем мерти,
Вік тинятись на чужині…
Сліду людських туг не стерти
Скорбним співом по пустині…