каюк
|
|
Каю́к, ка́, м. Родъ лодки; въ различныхъ мѣстахъ различной величины и устройства: на Днѣстрѣ и Днѣстровскомъ лиманѣ до трехъ сажень длины, сдѣланная изъ досокъ, рыболовная лодка. Браун. 19; въ Полтав. г. — килевая лодка изъ цѣльной колоды, поднимающая груза до 30 пуд. Вас. 151; въ Харьк. у. — небольшая рыболовная лодка для одного человѣка. Въ думѣ „Про Кішку Самійла“ каюки́ имѣются у запорожцевъ: когда Самійло Кішка подъѣхалъ къ о. Тендрову на турецкой галерѣ, — тоді козаки у каюки скакали, тую галеру за мальовані облавки брали та на пристань стягали. АД. I. 218. Ум. Каючо́к. Разів з чотирі погребнувся і з каючком причалив. Котл. Ен.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924
Каю́к, ка́, м. 1) Род лодки; в различных местах различной величины и устройства: на Днестре и Днестровском лимане до трех сажень длины, сделанная из досок, рыболовная лодка. Браун. 19; в Полтав. г. — килевая лодка из цельной колоды, поднимающая груза до 30 пуд. Вас. 151; в Харьк. у. — небольшая рыболовная лодка для одного человека. В думе «Про Кішку Самійла» каюки́ имеются у запорожцев: когда Самійло Кішка под'ехал к о. Тендрову на турецкой галере, — тоді козаки у каюки скакали, тую галеру за мальовані облавки брали та на пристань стягали. АД. I. 218. Ум. Каючо́к. Разів з чотирі погребнувся і з каючком причалив. Котл. Ен. *2) Конец, смерть. Там йому буде й каюк. Сл. Яворн.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28